Ми - січеславці

Ярема Галайда

Да, єсть у нас, січеславців, потяг до такого собі містечкового сепаратизму чи що. 

Це у нас від часів прадавніх. 

Ще з часів, мало не скіфських, вічно наші степи вабили до себе всіх волелюбних та незалежних, розбишак та лицарської вдачі людей. І всіх степ наш вічний привітно зустрічав, давав волю і славу, але й плату брав за ту волю криваву. І ворогів гідних, а не слинявих та роскошами розбещених, бо тільки над гідним ворогом перемога давала справжню Славу.

Меч у пні.

Ярема Галайда

Розповідав мені колись друг мій, Вальгрим Вальгримсон, оповідку від Рагнара Старого.

Прибув якось, у давнину, ще за часів вікінгів, на ярмарок до якогось шведського міста молодий купець. 

Завзятий був парубок, а оскільки торгівля була в ті часи справою ризикованою, то й зброєю володів нівроку. Піратством молодик теж не гребував, а тому, і ватагу мав таких самих відчайдушних молодиків-вікінгів. 

Тож, прибув він у містечко. Аж там тінг відбувається, пішов послухати, які новини у світі та дізнатися які порядки у цій частині Свеаланду. 

Дивиться, просто серед площі стоїть здоровенний пень і встромлено у нього меч.

Щлях до маргінесу

Ярема Галайда

І знову грають сурми! Знову розносяться заклики до повстання, Революції, Майдану! Знову якісь люди вимагають, кричать, обурюються, галасують, клянуть і сваряться через те, що не йде народ на Майдан.

Тільки, якщо раніше хоч осбистості були серед зазивал, то тепер взагалі не зрозуміло хто і для чого кличе.

"Такого то числа, всі на Майдан! Нас має бути багато! Тільки тоді нас почує влада! Нас має бути мільйон! Дивіться на Вірменію! Вірмени горді, круті мужики! А ви всі раби! Постгеноцидний гній, слабаки!!!"

Ну Бог з нею, з Вірменією. Там рвонуло, звісно, тільки ще невідомо, що там витанцюється. Вірмени, як на мене, зараз ще там, де ми були у 2004. Так що ще грести їм і грести.

Мене більше цікавить Українська реальність.

"Легітимність" і Революція

Ярема Галайда

Досить часто доводиться чути щось на кшталт: "Повалити цей режим легітимним/деморатичним шляхом не вдасться."
Думка ця так само не нова, як і безґлузда.
Про яку легітимність мова?
Почнімо з того, що Революція - завжди нелегітимна з точку зору тих, проти кого вона здійснюється і завжди легітимна з точки зору тих, на чию користь вона здійснюється.

Що таке легітимність у країні, де злочинна влада, з кримінальних та напівкримінальних елементів, приймає закони, якими прикриває свої злочини, топче Конституцію, гнобить власний народ? Що таке демократія і, знову ж таки, легітимність, якщо вибори перетворюються у фікцію, через фальшування і підтасовки на користь провладних партій? Хіба це і є легітимність?
Більше того, Революція для того і здійснюється аби назавжди покінчити з недолугим законодавством, яке обслуговує злочинну владу, тобто, саме є злочинним!
Хіба повалення бандитської влади з її бандитьськими законами потребує легітимності?

Небезпека ЛГБТ та наша легковажність у питанні її толерування

Ярема Галайда

Сім'я - основа Нації!

Ніколи не був моралістом чи святеником. В принципі, мене мало хвилюють вподобання і збочення інших людей, до тієї пори, поки вони не стають проблемою для оточуючих чи не починають якось заважати мені або моїм близьким. Та останнім часом деякі прояви збоченості стають надміру агресивними і викликають занепокоєння. Більше того, вони вже загрожують безпеці нашої країни, зумисне вносячи розкол у суспільство, в той час, як триває московіто-українська війна.

Немає сенсу закликати до норм моралі, немає сенсу наводити статистику вимирання народів, які толерують гомосексуалізм. Немає сенсу доводити, що він призводить до виродження та вимирання. Збоченцям та гомофілам це абсолютно байдужісінько. Вони ставлять свої протиприродні забаганки вище інтересів громади, в якій живуть.

Священна війна української нації

Доба, яку ми звикли називати Першими визвольними змаганнями, потребує сьогодні нового історичного прочитання. Багато хто звик говорити про ті криваві роки переважно в сумних інтонаціях переможених і принижених. Нам часто нав’язують народницький (або ж "націонал-демократичний”) варіант української історії, де вся наша історія описується як серія постійних поразок, а мазохізм намагаються представити як основу нашого національного характеру.

Така убога теорія призводить до того, що все героїчне та войовниче свідомо з української історії прибирається, натомість поразки смакуються і перетворюються на "опорні точки” нашої історії.

Nаціоналізм чи Аполітизм

За матеріалами ресурсу «Правая Одесса»

Чому останнім часом аполітизм став мало не ідейною течією, наприклад, серед футбольних фанатів? Спробуємо розібратись у цих питаннях і дати на них відповідь. Подаємо значення терміну, використовуючи тлумачний словник Ушакова.

Аполітизм – (з грецької "а" заперечення і politikos – державний, громадський). Відхилення від прийняття участі в політичному житті, часто з метою приховати свої політичні переконання. Виходячи з визначення можна зробити досить простий висновок, що аполітизм – не стільки байдуже ставлення до політичного, державного життя та спроба уникнути прямої участі у даних процесах, скільки приховати свої справжні політичні переконання. З першими питаннями ми розібрались, але постають нові питання. Хто намагається приховати свої справжні політичні погляди, що насправді під ширмою аполітизму приховують його прихильники? Хто вони? Та головне – навіщо впроваджують аполітизм в одеському фанатському русі серед, як правило, молодих та зовсім незрілих людей?

Місцеве самоврядування в Україні: шлях до створення

Павло Левчук

Переживання себе як частини нації, починається із розуміння місцевості в якій ми живемо, будь то місто чи містечко, чи й того менше. Проте саме тут ми реалізовуємо себе. Однак чи можемо ми гармонійно розвиватись у спільноті, що не має дійсно незалежного місцевого самоврядування? Відтак дана стаття присвячена розгляду формування та розвитку українських міст.

Для початку, що ми розуміємо під місцевим самоврядуванням? Як на мене не має значення чи то це звична для нас система місцевих рад та міських голів, чи то, це було б традиційне народне віче. Головна ознака – це самостійність, дійсна самоврядність. Це здатність розпоряджатися усіма ресурсами території та нести самостійну відповідальність за її розвиток.

Пара заміток про кампанію цькування Правого Сектора

heshilao

Полковник Дмитро Ярош - майбутній Гетьман України

Кампанія чорніння проти Правого Сектора:

По-перше, це зразок психозу «обивателя», накрученого дуже кмітливими політтехнологами, і їх методи викликають науковий інтерес і цікавість.

По-друге, це приклад контр-революції і удару у відповідь «системи».Одразу скажу, що я не психіатр, не доглядальниця и лікувати людей від навіюваності і короткозорості не збираюся, тож просто ділюся спостереженнями:

Одна з найнахабніших маніпуляцій, обрана за принципом «чим жахливіша брехня, тим більше в неї повірять» - це розповсюдження «вкидів» про те, що Правого Сектора взагалі не було на Майдані, або ж він десь там відсидівся …

Це використання відомого прийому з маніпулювання масами, який полягає в тому, що якщо 100 людей починають викладати перебіг події в одному ключі, то іншим людям (навіть очевидцям), починає здаватися, що так воно і було, а їх власні уявлення (чи спогади) затираються.

Ревізіоністи проти Націоналізму.

Ярема Галайда

Типовий ревізіоніст

Сьогодні відзначив 4 роки свого перебування у лавах українських націоналістів. Термін, звісно, не великий, але вже накопичились деякі враження, спостереження і міркування про стан речей у цьому прошарку громадської думки.

Ну, по-перше, після вивчення праць класиків українського націоналізму, я зрозумів, що був націоналістом завжди. Навіть тоді, коли вважав себе правовірним комсомольцем, коли служив у SA, коли вчився у ВНЗ, коли займався, власне, абсолютно аполітичною роботою тіло охоронця, я був затятим націоналістом за переконаннями. Та й важко не стати патріотом, націоналістом у сім’ї, де дід, батько або дядьки могли запросто дати запотиличника за те, що говориш при них мацковською, де з малечку прививався дух козацтва, а дітей виховували на прикладах героїчного минулого України. По-друге, тісно поспілкувавшись з сучасними націоналістами, я був не приємно вражений тим, що я, виявляється, таки – поганий націоналіст. Бо для того аби вважатися націоналістом нині мало бути  печерним ксенофобом, затятим жидоненависником, з цим у мене все, більш менш, нормально, але треба люто, до нестями ненавидіти і глибоко, натхненно, до самозабуття зневажати УКРАЇНЦІВ!

Програма останньої партії

Юрій Якуба

Треба позбавитись головної проблеми демократії – політичних партій. Ці партії – наче троянський кінь у демократичних державах. Їхня діяльність подібна до дії вірусів в комп’ютерній мережі. Під їх оболонкою у вигляді «програм» і «виборчих списків» до влади дориваються люди, котрих виборці зовсім не знають і не контролюють, а ті, в свою чергу, руйнують навколо себе все, до чого торкаються. 

Японія для японців. Повчальний приклад

У тих, хто відвідує Японію, може створитися враження, що японці – такі ж люди, як ми. Вони носять такий самий одяг, вони будують хмарочоси і слухають Бетховена. Багато хто з них навіть говорить по англійськи. Майже кожна спроба аналізу японського успіху концентрується на фінансовій політиці, техніці управління або чомусь подібному. Але це приблизно так само розумно, як шукати причини бідності американських гетто в програмах федеральної допомоги.

Я провів у Японії багато років. Японці – не такі, як ми. У чомусь вони такі, якими ми були колись раніше, а в чомусь вони такі, якими ми ніколи не будемо. Але найголовніше – вони були і завжди будуть японцями.

Японці переконані у своїй унікальності. Жоден інший народ світу не проводить стільки часу, вибачаючись за свою неповторність або оспівуючи її. Існує цілий жанр публікацій, який можна було б назвати “теорія японців”, де автори із задоволенням розмірковують про те, якими незбагненними є японці для інших народів.

Фільм "Арійський стандарт"

Цей фільм про генетичні корені українців, про наших найдавніших предків - аріїв. Його автори з беззаперечною точністю доводять, що саме з українських земель у сиву давнину почалось розселення білої раси і її переможне шестя планетою.