 |
| Юрій Якуба |
Треба позбавитись головної проблеми демократії –
політичних партій. Ці партії – наче троянський кінь у демократичних
державах. Їхня діяльність подібна до дії вірусів в
комп’ютерній мережі. Під їх оболонкою у вигляді «програм» і «виборчих
списків» до влади дориваються люди, котрих виборці зовсім
не знають і не контролюють, а ті, в свою чергу, руйнують навколо себе все, до
чого торкаються.
«Партії – смерть Республіки»
Ніколло Маккіавелі,
«Роздуми над першою Декадою Тита Лівія»
ЩАБЛІ СОЦІАЛЬНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ
Люди, ми всі пам’ятаємо зі школи, як у
свій час, коли із первіснообщинного ладу суспільство перейшло до ладу
рабовласницького, то спочатку той був прогресивнішим за свого попередника.
Зростали виробничі показники, швидко розвивалися наука, культура, мистецтво.
Відбувалось це тому, що суспільство стало краще організованим, завдяки чому
продуктивніше створювало необхідні товари й послуги.
Але пройшов час, і рабовласницька система
господарювання застаріла. Суспільство стало переходити до ефективнішої системи
– феодалізму. Продуктивні сили одержали ще більший поштовх. Васали і кріпаки, в
порівнянні з рабами, користувалися більшими економічними свободами, що привело
до кращої мотивації господарюючих суб’єктів і продуктивнішої праці. Валовий
продукт суспільства різко збільшився.
Але, як відомо, все тече, все змінюється.
Тож колись прогресивний феодальний устрій вимушений був поступитися
конституційним монархіям, а згодом і капіталізму. Останній, використовуючи всі
принади приватної власності, розбудив підприємницьку ініціативу мас і бурхливою
рікою вирвався на простори сучасної цивілізації. При капіталізмі людство
винайшло двигун внутрішнього згорання, електричну енергію, відірвалося від
землі, розгледіло мікробів.
Але й тут залишилось чимало суперечностей
між державою і платниками податків. Суспільство у пошуках кращого варіанту
самоорганізації провело ряд революційних експериментів. Комуністичний напрямок
зайшов у глухий кут, а там, де суспільства зуміли вдосконалити капіталізм
демократією, людство в черговий раз досягнуло збільшення ефективності
використання виробничих сил.
Сталося неймовірне – продуктивні сили, що
раніше уявлялися рабами, колишні васали й кріпаки, наймані працівники й загалом
платники податків стали вільно обирати собі державну владу. Водночас у
суспільстві виокремлюються спеціальні люди, котрі професійно добиваються
обрання їх до державних органів. Такі люди стали гуртуватись у політичні
партії, щоб разом спритніше, веселіше й винахідливіше досягати своєї мети.
МАШИНА РОЗКРАДАННЯ
Партії витрачають значні кошти і сили –
значить, мета того варта. Очевидно, що, опинившись при владі, члени цих
політичних компаній, в першу чергу, прагнуть повернути собі витрачені гроші, а
зверх того – ще й нагріти руки. Але платники податків про це можуть тільки
здогадуватись.
Завдяки ентузіазму й безперервній праці
платників податків, суспільство поступально розвивається. Навіть на Марс щось
полетіло, проте люди, що опинились у державних органах, професійно переконують
народ, що це все відбувається завдяки їх вдалому керівництву. А тим часом
боротьба між політичними партіями розгоряється. Вже кожна скуштувала краденого
хліба, і тепер їй хочеться шматка все більшого. В гарячці конкуренти,
демократично борючись за голоси виборців, видають спільну таємницю:
розповідають народу, ЯК їхні опоненти обікрали державну скарбницю. Народ вірить
і обирає нову партію, але історія повторюється знов і знов.
У чому ж причина такої запеклої
конкуренції за владу? Звичайно ж, це гроші платників податків, якими можна
безконтрольно заволодіти. Безконтрольно – це тому, що партійна компанія,
прийшовши до влади, сама собі обирає контролюючі органи, а саме – Генерального
прокурора, міністра МВС, суддів, членів Конституційного суду, Рахункову палату.
Ще й, про всяк випадок, законодавчо закріплює свою недоторканність і різні
пільги. Все! – ідеальна машина для розкрадання грошей платників податків стала
до роботи. А головне, що все демократично, і частина електорату деякий час
навіть задоволена «своєю» перемогою у виборах.
ГНИЛІ ПЛОДИ ДЕМОКРАТІЇ
Може, все це перебільшення? Може,
насправді все не так погано і не до кінця прогнило? Якщо є сумніви, то
застосуймо євангельську пораду судити про дерево за його плодами.
Плоди сучасної демократії – це, в-першу
чергу, розкол суспільства за партійними уподобаннями. Це схоже на те, коли
люди фанатично вболівають за різні футбольні команди, ненавидячи один одного,
подекуди доходять до фізичних сутичок, а у своїх проблемах звинувачують
опонентів.
Другим гнилим плодом є суцільна корупція
посадовців усіх рівнів. Всі підприємці чудово знають, що будь-який акт творіння
відбувається не завдяки допомозі чиновників, а через подолання їхнього
спротиву. Демократична машина з розкрадання грошей платників податків
бездоганно працює на всіх рівнях влади.
Третій гнилий плід – це апатія
суспільства, втрата ним духовності. Люди не вірять у можливість справедливого
устрою і подекуди намагаються копіювати дії демократичної влади, тобто просто
красти. Звідси високий рівень злочинності в усіх сферах життя суспільства.
Очевидною гнилістю є «результати роботи»
правоохоронних органів і судів. Подекуди їхнім представникам навіть ліньки
вдавати з себе борців за справедливість. Коротше кажучи, демократичний устрій,
подібно до старого і сухого дерева, доживає свого кінця.
Саме це дає підстави для оптимізму. Як ми
бачили на попередніх прикладах, суспільство завжди прогресує і знаходить
ефективніші форми самоорганізації, позбавляючись старих хвороб. Криза
демократії визріла – значить, суспільство вже готове народити нову форму
устрою, що замінить демократію. На поверхні ця добра новина ще не помітна,
проте її енергія вже відчувається у просторі.
ДО НОВОГО СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ
Ми, українці, можемо все змінити.
Виправити будь-яку систему і створити нову. Для нас немає перепон – є лише
можливості. Нам потрібна проста і зрозуміла для кожного Українська національна
ідея і національна мета. Така мета, яку підтримає українець з Сімферополя і
українець з Тернополя, донецький шахтар і пенсіонер з полонини, бізнесмен і
робітник. Спільну мету потрібно викласти в короткій і логічній програмі
політичної партії, котра візьме на себе зобов’язання провести реформи і
саморозпуститися, трансформуючись у неполітичну організацію. В чому ж повинна
бути суть такої програми?
Виробничі сили навчились організовувати великі
колективи людей задля спільного пошуку законних способів збагачення. Такими
колективами є акціонерні товариства (корпорації, від лат. Corpus – тіло;
пізньолат. corporatio, compania – об’єднання, товариство, громада). Модель, за
якою вони діють, може й повинна бути перенесена на організацію державного
устрою. Адже кожен працездатний громадянин, що сплачує податки, по суті, є
співвласником держави і має законне право на одержання своєї частки прибутку
від плодів її господарювання.
Відтворювати акціонерну модель доцільно зі
створення електронного реєстру громадян-акціонерів. Буде справедливим, якщо до
нього зараховувати всіх виборців, що одержали ідентифікаційний код і приступили
до трудової діяльності, про що свідчать їх перші сплачені податки. Такому громадянину-акціонеру
Держава-громада відкриває у Національному банку спеціальний рахунок за номером,
що ідентичний з ідентифікаційним кодом платника податків.
Щорічно, після ухвалення Закону про бюджет
і затвердження всіх необхідних витрат, надлишок коштів спрямовується на Фонд
дивідендів громадян-акціонерів, де вони у рівних частках розподіляються на
рахунки власників держави. Чим прибутковішою була діяльність усього суспільства
та його держави, тим більші дивіденди одержує громадянин-акціонер.
Буде справедливим, якщо з реєстру
виключатимуться люди, що скоїли злочини й мають непогашену судимість. Це швидко
вирішить криміногенну ситуацію: бути злочинцем дійсно стане невигідно.
З реєстру також мають вилучатися
працездатні особи, котрі не сплачують податків і не перебувають на обліку в
Службі зайнятості. Простіше кажучи, в корпорацію не беруться бомжі та
тіньовики. Таким чином покращується ділова активність населення. Працювати
легально – це вигідно.
При нарахуванні дивідендів певні важливі
категорії громадян одержують пільги. Плюс 25% отримують акціонери, що живуть у
зонах екологічного лиха, адже вони не тільки працюють на спільний добробут –
вони ще й ризикують власним здоров’ям. Таку ж надбавку повинні одержувати
матері, в яких троє і більше дітей. Треба виправляти демографічну ситуацію. Так
само право на пільги одержують працюючі інваліди та пенсіонери.
ПАРТІЙНИЙ РУДИМЕНТ
А тепер треба позбавитись головної
проблеми демократії – політичних партій. Ці партії – наче троянський кінь у
демократичних державах. Їхня діяльність подібна до дії вірусів в комп’ютерній
мережі. Під їх оболонкою у вигляді «програм» і «виборчих списків» до влади
дориваються люди, котрих виборці зовсім не знають і не контролюють, а ті, в
свою чергу, руйнують навколо себе все, до чого торкаються. При цьому з акулячою
хваткою встигаючи відкусити якнайбільший шмат громадських коштів. Справедливо
буде, коли люди обиратимуть у своєму виборчому окрузі (нині їх 225) одного
делегата в вищий представницький орган. Такий депутат дійсно буде представником
виборців і відповідальним перед ними, а не ховатиметься за списком партії.
У новому Парламенті забороняється партійна
діяльність – подібно як нині забороняється партійна діяльність працівникам
правоохоронних органів. Людина має право бути членом партії, релігійної
громади, членом спілки мисливців й рибалок і т. д. – але у вільний від роботи
час. Ми, громадяни-акціонери, обираємо до органів управління нашою
Державою-громадою менеджерів, щоб вони шукали шляхів покращання життя і
збільшення Фонду дивідендів, а не для того, щоб організовувались там у злочинні
угрупування з метою заволодіння коштами Громади. Партії і церкви повинні бути
відділені від акціонерної Держави-громади.
Продовжуючи аналогії з корпорацією,
потрібно створити належні механізми контролю за керівництвом Держави-громади.
Наші обранці будуть позбавлені облудного права самим обирати собі контролерів.
Такі важливі для суспільства посади, як голова Рахункової палати, голова
Стратегічної Ради, Генеральний прокурор, судді, обираються прямим народним
волевиявленням.
ПРЕЗИДЕНТ КОРПОРАЦІЇ
Обрання Президента Держави-громади
принципово не відрізняється від прийому на роботу за контрактом
матеріально-відповідальної особи. Адже навіть коли на роботу беруть завідуючого
складом, роботодавець оформляє його з так званою «повною матеріальною
відповідальністю». Сьогодні ж мільйони громадян-акціонерів ризикують своїми прибутками,
а Президент не несе жодної відповідальності за невиконання своїх зобов’язань.
Буде справедливо, щоб претендент на таку
посаду на час своєї роботи передавав у заставу громадянам-акціонерам все своє
майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось. Так само у
заставу має передаватися й майно тих громадян, котрі поручаються за
добросовісність Президента. Наприклад, найближчі родичі та заможні громадяни,
що агітують за претендента на цю посаду.
Якщо ж Президент недбало ставиться до своїх
обов’язків, то Стратегічна Рада може провести референдум про недовіру
Президенту. Якщо громадяни не підтримали думку Ради, то Президент продовжує
працювати, а Раду розформовують і переобирають. Але якщо народ висловився за
недовіру такому Президентові, то він відкликається з посади і на нього
автоматично порушується кримінальна справа за ознаками недбальства та
зловживання службовим становищем. Незалежний Генеральний прокурор розслідує цю
справу і передає на розгляд незалежного суду. За вироком суду такого злочинця
можна позбавити волі, а все заставлене майно продати на користь Фонду
дивідендів громадян-акціонерів. За аналогічною схемою проводяться вибори
міських голів.
Такими діловими заходами
громадяни-акціонери захистять себе від маси негідних претендентів на
відповідальні посади. До влади прийдуть тільки ті, котрі дійсно прагнуть
прислужитись Державі-громаді і своїй країні, а не злочинці.
СПІЛЬНА СПРАВА
Змінюються взаємини між людьми, адже тепер
вони не тільки конкуренти на ринку, але й партнери, що працюють на спільний
результат.
Через жорсткий закон про громадянство
заохочується притік до країни виключно інтелектуальної еліти людства і кращих
бізнесменів. Повертаються заробітчани і діаспора. Розквітає духовний та
культурний потенціал нації.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА
У зовнішній політиці українці повинні
вирішити головну проблему, що нині розколює суспільство, – про обрання системи
безпеки акціонерної Держави-громади. Тут потрібно згадати, якими активами ми
володіємо.
Згадаймо, що у 1993 році, коли Україна
відмовлялась від володіння ядерною зброєю, вона взяла на себе це зобов’язання в
обмін на міжнародні гарантії безпеки. Відповідний меморандум був підписаний у
Будапешті. Згідно з ним нашу безпеку взялись гарантувати три ядерні держави –
США, Велика Британія та Росія.
Україна свої зобов’язання виконує, але
меморандум не є тим документом, який обов’язковий до виконання. Юридичний
статус цього документа потрібно підняти до рівня двосторонніх міжнародних
договорів. На час переговорів призупинити дії щодо вступу в НАТО чи інші
військові союзи. Майбутній двосторонній договір із кожною з трьох зазначених
країн повинен містити її чітке зобов’язання на нашу вимогу військовими методами
захищати територіальну цілісність і суверенітет Української акціонерної
Держави-громади.
Наші міжнародні партнери будуть змушені
піти на підписання таких договорів – адже це чесно. В разі ж їхньої відмови
Україна матиме право повернути собі свій ядерний статус. Хтось із трьох таки
обов’язково першим укладе таку угоду, а решті тоді не буде сенсу зволікати.
Таким чином, військові ризики для нашої Держави мінімізуються.
Вищезазначені кроки обов’язково приведуть
до стрімкого зростання могутності України. Її приклад почнуть наслідувати інші,
менш прогресивні держави. У світі швидко сформується зовсім інший міжнародній
порядок. Припиняться конфлікти і війни, адже це невигідно будь-яким
громадянам-акціонерам.
Шановний читачу! Якщо після прочитаного в
тебе виникла думка, що це не може бути здійсненим, бо занадто все гарно і
просто, то дозволю собі нагадати слова класика: «Коли матимете віру хоч як
зерно гірчичне, то зможете гори пересувати і нічого не буде для вас
неможливого». Хай живе Українська Держава-громада!
©Юрій ЯКУБА, правник (Січеслав)
