І ось ми йдем у бою життєвому -
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Гімн УПА

понеділок, 21 травня 2012 р.

Колаборанти. Частина 4.


Продовження книги Вадима Махна "Колаборанти". В цій частині стисло викладається організаційний поділ і порядок підпорядкування у колабораційних  частинах на окупованих нацистами територіях.


УЧАСТЬ У ЗЛОЧИНАХ
«АЙНЗАЦГРУП» РСХА-СС
У літературі наводяться кримінальні справи, вироки і рішення судів по наступним персоналіям, айнзатцгрупи і командам.
Айнзатцгрупа «Б»,
айнзатцкоманда «5а».
Чини козачого підрозділу абверу «Вервольф», абверкоманд 120, надалі чини 15-го Козачого кавалерійського корпусу військ СС: генерал-майор Кононов І.М., полковник Борисов, майор Зацюк, ротмістр Бондаренко.
Айнзатцгрупа «Д»,
айнзатцкоманда «10а» (Армавір).
Засуджені і повішені на міському стадіоні в 1943р.:
Тищенко В.П., Ластовина М.П., Тучков Г.П., Мисак Г.Н., уродженці Кубані;
Парамонов І.І., уродженець Ростовської області;
Речкалов, уродженець Челябінська;
Пушкарьов Н.С., уродженець Дніпропетровська, України;
Скарбів І.Ф., уродженець Свердловська;
Нацпок Ю.М., уродженець Адигеї.

Айнзатцгрупа «С», айнзатцкоманди «4а», «4б». (Львів)

Розстріл Польських професорів у Львові згідно показань свідків виробляли говорять по українськи зондерфюрер СС - перекладачі (українці чи фольксдойче Галичини або східної Польщі).

Айнзатцгрупи «С». (Київ, Бабин Яр)

Всього в Бабиному Яру знищено від 70 до 120 000 осіб, у тому числі 50771 єврей, 5 циганських таборів, 661 членів ОУН, 3 гравця київського «Динамо», православні священики, військовополонені, підпільники та інші громадяни.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

В селах вибиралися (призначалися) староста, заступник старости і бухгалтер, поліцейські села-підпорядковувалися старості.
У сільських громадах (колишніх сільрадах), призначався бургомістр, який мав свій апарат (аналог виконкому), поліцейське відділення (жандармський пост) підпорядковувався бургомістру.
В районах (містах), призначався бургомістр міста (району), який керував міським (районним) управлінням з 10 відділів, включаючи управління поліції.
У великих містах могли створюватися райони (відділення міських управ) на чолі з начальниками відділень зі своїм апаратом, в Севастополі, де апарат бургомістра налічував 750 осіб, були створені 3 відділення: Балаклавське, Північної сторони і Корабельної сторони.
В округах (гебіткоміссаріатах, що складаються з 6-10 районів та міст), в тилових районах Вермахту, призначався обер-бургомістр з апаратом окружних управ, в Рейхкоміссаріате «Україні» (в т.ч. і в Криму) - округами керували гебіткоміссари – німці з німецьким апаратом.
В 25 головних округах (23 гаупткоміссаріатах Рейхкоміссаріата «Україні» і 2 гаупткоміссаріата («Мінськ» і «Барановичі») Генерального комісаріату «Білорусь») керували головні комісари-німці з німецьким апаратом.
У 10 генеральних округах: Генеральних комісаріатах «Латвія», «Литва», «Естонія», «Белоруссия» - Рейхскомісаріату «Остланд», Генеральних комісаріатах «Волинь-Поділля», «Житомир», «Київ», «Дніпропетровськ», «Миколаїв» і « Таврія »- Рейхскомісаріату« Україна »- керували генеральні комісари - німці, причому в Прибалтиці вони спиралися на безправні, але офіційні, місцеві псевдо-уряду.
В 2 імперських окупаційних округах - Рейхскомісаріату - не допускалося навіть натяку на участь «тубільців» в управлінні територією.
Таким чином, місцева «тубільна» колабораційних «псевдо-еліта» брала участь в управлінні територій на наступних рівнях:

в Прибалтиці і Білорусії - на національному;
в Росії - на окружному, (в тому числі в 2-х російських автономних округах);
в Україну, включаючи Крим - тільки на міському та районному.

Всього в органах місцевого самоврядування на окупованій території СРСР було задіяно кілька сотень тисяч чоловік. Більшість з них в сільській місцевості, а також керівний склад в містах, був озброєний і входив у загони самооборони, тобто складали активний резерв поліції.
В тилових районах Вермахту місцеве самоврядування підпорядковувалося місцевим комендатурам Вермахту (ортскомендатурам), окружні обер-бургомістри підпорядковувалися головним польовим комендатурам (фельдкомендатурам), які призначали і зміщати бургомістрів і керівний склад.
У загальному випадку органи місцевого самоврядування складалися з наступних відділів: загального, фінансового, комунального (фондового), земельного (сільськогосподарського), юридичного, охорони здоров'я, освіти і культури, статистичного, допоміжної поліції та секретаріату.
В Локотьському автономному окрузі Росії адміністрація складалася з відділів: промисловості, земельного, торгового, дорожньо-транспортного, охорони здоров'я, освіти, зв'язку, держконтролю, фінансового, заготівельного, праці, агітації та пропаганди, соціального, планового, юридичного, військового та центру обліку (статистичного)

ДОПОМІЖНА ПОЛІЦІЯ
І МІСЦЕВІ ЗБРОЙНІ ФОРМУВАННЯ РЕЙСКОМІССАРІАТОВ
(Без Вермахту, СС, Люфтваффе і Крігсмаріне)

На окупованій території була створена місцева допоміжна поліція, яка поділялась на так звану «Індивідуальну службу» і повторювала організацію німецької поліції і батальйони ШУМУ і Хіва.
В районах та містах допоміжна поліція називалася ШУПО (шуцманшафт поліцай). У сільській місцевості допоміжна поліція називалася жандармерією.
Управління ШУПО
районів-ортскоміссаріатов,
міст-штадскоміссаріатов,
округів-гебіткоміссаріатов,
головних округів-гаупткоміссаріатов,
Генеральних округів Генеральних комісаріатів і
імперських округів - Рейхскомісаріату складалися з:
паспортної служби, поліції порядку (ОРПО), кримінальної поліції (Крип), створювалася в районних і міських управліннях і вище.
Управління ШУПО політичної поліції (зіпо - поліція безпеки) створювалися від районних та міських управлінь і вище, пожежної охорони - у великих містах і на великих підприємствах.

ПОЛІЦІЯ ВЕЛИКИХ МІСТ

У великих містах, що мають районний поділ, створювалися районні відділення поліції.
У міському управлінні української ШУПО Києва було створено 12 районних та 1 водне відділення поліції, відділення зіпо і Кріп, а також кілька пожежних команд.
У міському управлінні російської ШУПО Севастополя були створені 3 районних відділення (Північної сторони, Корабельної сторони і Балаклавське), міське відділення Крип і 1 пожежна команда, всього 300 чоловік, включаючи 5 українців і 35 кримських татар. Поліцмейстер Корчмін-Некрасов.
У міському управлінні української допоміжної поліції м. Львова було 6 департаментів - районних відділень, значилося 425 українців, з них - 10 офіцерів, комісар Я.Левіцкій, комендант - В.Пітулей.
У Єврейської допоміжної службі правопорядку Львівського гетто складалося 750 євреїв - поліцаїв.
У всіх єврейських гетто на територіях Рейхскомісаріату створювалася «Єврейська допоміжна служба правопорядку».
Чисельність ШУПО визначалася потребами німецького командування або адміністрації і, в загальному випадку, визначалася з розрахунку 1 поліцай на 1000 селян або на 300 городян.
Батальйони ОРПО створювалися у великих містах, в літературі згадуються батальйони поліції м. Києва та м. Шахти Ростовської області.

ПОЛІЦІЯ ДИСТРИКТУ «ГАЛИЧИНА»
Українська допоміжна поліція дистрикту «Галичина», сформована в 1941 році, налічувала 6000 осіб. Після відходу у 1943р. української поліції в УПА, німці призвали на службу 16000 чинів колишньої польської поліції, з яких 500 осіб за звірства по відношенню до мирних жителів було розстріляно після війни за вироками польських трибуналів.

ШУМУ-батальйон І Хіва-батальйон
Поряд з поліцією індивідуальної служби в рейхскомісаріаті були сформовані батальйони допоміжної поліції - шуцманшафт «ШУМУ-батальйони» і загони допоміжної охоронної служби - хільфшуцманшафт-«Хіва.
У Рейхскомісаріаті «Україні» формувалися «Хіва-батальйони». Так, у Генеральному комісаріаті «Київ» було сформовано два українські «Хіва-батальйонИ» № 18 та № 17. Россійськими авторами ці батальйони не згадуються.
Підготовка поліції здійснювалася в школах поліції Генеральних комісаріатів і в Німеччині.
У російській літературі згадується Естонська школа поліції, Мінська школа білоруської поліції і Луцька школа української поліції.
ПОЛКИ і БРИГАДИ ПОЛІЦІЇ

В середині 1943года були сформовані полки поліції: латиські, естонські, українські, включаючи галицькі, російський козачий, білоруський і фольксдойче півдня України. До 1943года «тубільних» полків поліції не існувало і іноземців в частини німецької поліції не брали.
У Латвії та в Естонії в 1944р. були сформовні полки прикордонної поліції.
Горезвісний полк поліції «Південь», який зустрічається у деяких українських авторів (батальйони поліції № 45 і № 303), який нібито розстрілював євреїв у вересні 1941р. в Бабиному Яру, - не що інше, як німецький полк поліції № 15 «Зюйд», по російськи «ЮГ».
У Генеральному комісаріаті «Белоруссия» була сформована «Штурмова бригада поліції« Зіглінг ».
В середині 1944р. 30 полків поліції, включаючи частину східних полків, і білоруська бригада поліції «Зіглінг» були переведені в СС. Вони, як правило, використовувалися для поповнення або розгортання національних дивізій при СС або для розгортання нових частин і з'єднань при СС.

«ТУБІЛЬНА» СЛУЖБА БЕЗПЕКИ СС – СД

З кінця 1942 року окупаційні управління та відділи СД (служби безпеки СС), при необхідності, почали формувати «тубільні» підрозділу.
На початку 1943р. в Бобруйську сформували «Російський» відділ СД, а в середині 1943 року об'єднали 3 «руських» поліцейських структури: «Російський» відділ СД, відділення - зіпо політичної поліції міста і району. Отриманий контррозвідувальний орган назвали «Зєєва», підпорядкували йому батальйон поліції м. Бобруйська і доручили боротьбу з партизанами і підпіллям.
У Севастополі пішли іншим шляхом. У грудні 1942р.відділення кримінальної поліції (Крип) міського управління російської допоміжної поліції вивели зі складу ШУПО і підпорядкували міському відділенню СД, як «Севастопольське російське допоміжне Відділення СД - служби безпеки СС» - це був перший «тубільний» підрозділ СС Рейхкоміссаріата «Україна».
У Генеральному комісаріаті «Сталіно», що включає 4 головних комісаріату: Маріуполь, Сталіно (нинішній Донецьк), Ворошиловград (нинішній Луганськ) і Горлівку, у складі СД створили 1 управління та 4 відділення - філії. Всього там було 12 німців.

КОМАНДНІ ІНСТАНЦІЇ ДЛЯ ПОЛІЦІЇ В РЕЙХКОСАРІАТІ ТА ТИЛОВОГО РАЙОНУ ГРУПИ АРМІЙ

ССПФ - керівники СС і поліції - «СС унд поліцай фюрер» - здійснювали контроль і керівництво діяльністю поліції та СС (верховні - ХоССПФ, вищі - ХССПФ і місцеві-ССПФ) .Підпорядковувалися рейхсфюреру СС Гіммлеру і Рейхскомисару, а в тилових районах груп армій Вермахту - командувачам груп армій (армій, корпусів) і рейхсфюреру СС Гіммлеру.
У Рейхскомісаріаті «Україна»: верховний ХоССПФ «Україна» і підлеглі йому вищі ХССПФ «Русланд-Зюйд» - для північних Генеральних комісаріатів і ХССПФ «Шварцез Мієр» (Чорне море) - для приморських Генеральних комісаріатів і 23 місцевих ССПФ для головних округів.
У Рейхскомісаріаті «Остланд» і тиловому районі групи армій «Північ»-вищий ХССПФ «Остланд і Русланд-Норд» і підлеглі йому 4 місцевих ХССПФ.
Генеральному комісаріаті «Білорусія» і тиловому районі групи армій «Центр» - вищий ХССПФ «Руссланд-Мітте» і підлеглі йому 3 місцевих ССПФ.
ССПФ «Крим» підпорядковувався командувачу Вермахту в Криму та ХССПФ «Чорне море».
Командувачі груп армій, корпусів, тилових районів і дивізій, начальники армійських, головних польових і місцевих комендатур - керували поліцейським апаратом, включаючи ССПФ, в зоні своєї юрисдикції через «Офіцерів 1с» (заступник начальника штабу з розвідки і контррозвідки), яким були підпорядковані додані структурні підрозділи абверу - загони і комісаріати Таємної польової поліції («Гехайме Фельдполіцай» - польове Гестапо) Абвера, а з середини 1942 г - РСХА-СС.

ДОПОМІЖНА ПОЛІЦІЯ І МІСЦЕВІ ЗБРОЙНІ
ФОРМУВАННЯ В ТИЛОВИХ РАЙОНАХ ВЕРМАХТУ

В тилових районах Вермахту в кінці 1941 року були сформовані:
Групою армій «Північ» - 10 охоронних батальйонів «Айнвошенкампфвербанд» (6 естонських, 1 фінська, 3 росіян).
Групою армій «Центр» - загони служби порядку «ОДГ» (14 російських батальйонів «Народної варти», 10 білоруських батальйонів ОДГ, 3 Російських батальйону легіону «Білий Хрест» а також РОНА Воскобойникова - 5 батальйонів).
Групою армій «Південь» - допоміжні охоронні частини «Хільфманшафт» - «Хіва» - 11 охоронних сотень (загонів по 2-3 роти) змішаного складу: козацько-російсько-українські.
Допоміжна поліція створювалося комендатурам Вермахту і підпорядкованими їм підрозділами польової поліції і польової жандармерії з розрахунку 1 поліцейський на 1000 селян і на 300 городян.

КОЛАБОРАЦІЙНІ ФОРМУВАННЯ КРИМУ

На початку 1942р. в Криму начальником тилового району 11-й армії і підпорядкованими йому структурами були створені колабораційнІ структури окупаційного режиму.
Айнзатцгрупою «Д» РСХА-СС було сформовано 14 татарських рот самооборони - 1632 людини під командуванням офіцерів Вермахту (6-ю ротою командував обер-лейтенант Вермахту Яблонський - з перебіжчиків «Хіві», колишній тракторист села Соллар Білгородського району Криму).
6800 кримських татар-добровольців групами по 2-3 людини були додані німецьким підрозділам 11-ї армії в якості допоміжного персоналу.
Головними польовими та місцевими комендатури були сформовані органи місцевого самоврядування, 10 міських бургомистратов: (Сімферопольський і Керченський, включаючи підлеглі районні відділення, Ялтинський, Феодосійський, Євпаторійський, Джанкойський, Алуштинський, Білогірський і Зуйських, Бахчисарайський. З них два, Алуштинський і Бахчисарайський, були національними, кримськотатарськими.
В Криму було сформовано і 26 районних бургомистратів, включаючи 6 переважно кримськотатарських (Бахчисарайський 57% -80%, Албатскій, Куйбишевський 56% -80%, Ялтинський 63% -85%, Балаклавський 56% -80%, Білогірський 42% -70% а так же 550 бургомистратов сільських громад - колишніх сільрад, включаючи 210 кримськотатарських, і до 1500 сільських старост з заступниками та бухгалтерами. Всього до 10000 осіб. Як правило, німці для роботи в органах місцевого самоврядування залучали в наказовому порядку колишніх службовців виконкомів, які мають досвід роботи.
Головними польовими комендатурами і підлеглими їм частинами і підрозділами німецької поліції і польової жандармерії були сформовані наступні (7)???? відділень міської допоміжної поліції: Сімферопольське російське, Євпаторійське російсько-татарське, Джанкойське російське, Феодосійське російсько-українсько-вірменське, Керченське російське, Алуштинське татарське. Всього 1124 особи, з яких 348 осіб, або 30%, - німці.
У 26 сільських районах Криму була сформована жандармерія, всього налічує 7144 особи, з яких 421 осіб, або 6%, були німці.
З початку окупації Криму на півострові Абвером була сформована розвідувально-резіденська область «А» з трьома місцевими резидентурами (начальник-майор Бобриков Г.Г.):
- Абверкоманд НБО, начальник - полковник Шалібаліев І. Н., колишній білогвардієць.
- У містечку Тавель Сімферопольського району в грудні 1941р. сформований козацький (російський) розвідувально-диверсійний загін - перше колабораційне формування Криму.
- 11-ю польовою армією в лютому 1942 року в м. Сімферополі було сформовано 5-й Козацький (російський) ескадрон Вермахту, що включав 240 козаків і 60 німців - перше слов'янське формування рейхкоміссаріату «Україна» в подальшому воно цілком увійшло у війська СС.
Таким чином, станом на на березень 1942 року, в Криму на службу німцям перейшло близько 25-30 000 осіб.

КОЛАБОРАЦІЙНІ ЧАСТИНИ ТИЛОВИХ РАЙОНІВ

У 1941 році в тилових районах груп армій Вермахту були сформовані перші колабораційні частини. У тиловому районі групи армій «Північ» - «Ейнвошенкампфвербанд» (місцеві бойові з'єднання): 10 батальйонів, 6 естонських, 3 росіян і 1 фінський. У тиловому районі групи армій «Центр» - загони служби порядку «ОДГ»: 10 білоруських батальйонів, 13 батальйонів і 1 дивізіон «Російськоїї народної варти». У тиловому районі групи армій «Південь» - допоміжні охоронні частини «хіваманшафт» (Хіва).
В тилових районах Вермахту, які планувалося включити в Рейхскомісаріат «Україна» - генеральні комісаріати «Чернігів», «Харків», «Сталіно» (Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловградська (нині Луганська) і Сталінська (нині Донецька) області України, а також генеральні комісаріати «Ростов-2», «Воронеж», «Курськ», «Царицин» і головний комісаріат «Крим».
В Орловській, Воронезькій, Білгородській, Курській, Ростовській та Сталінградській областях і Кримській АРСР Росії були сформовані українські, татарські й козацькі ШУМУ-батальйони з «українськими» номерами.
В тилових районах Вермахту, які планувалося включити в Рейхскомісаріат «Кавказ» (генеральні комісаріати «Кубань», «Гірський», «Ставрополь» і головний комісаріат «Калмикія» (Краснодарський і Ставропольський краї, Адигея, Кабардино-Балкарія, Північна Осетія, Карачаєво-Черкесія, Чечено-Інгушетія і Калмицька автономії Росії) були сформовані козачі та кавказькі батальйони.

ВТРАТИ КОЛАБОРАЦІЙНИХ ФОРМУВАНЬ
Головним завданням Східних військ і поліції було забезпечення безпеки на окупованій території і вивільнення німецьких військ для фронту. Окупаційні угруповання на весну 1943р. Мали у своєму складі 943000 осіб, у тому числі німці (разом з угорцями, румунами, словаками, хорватами та фінами) - 285000 осіб, або 30% від усього складу. Східні війська (разом з «Хіві») становили 420000 чоловік, або 45% і місцева поліція і самооборона - 238000 осіб, або 25%. Тобто, німці, окупанти, становили не більше 15-20% всього окупаційного угруповання, що в 4-5 разів менше ніж «місцеві» формування колаборантів.
Німецькі втрати окупаційної угруповання на території СРСР за війну склали 550000 осіб, у тому числі до 150 000 - безповоротні втрати (вбитими, померлими від ран, зниклими без вісті і звільненими по інвалідності).
Таким чином, за найобережнішими підрахунками, втрати колабораційних формувань у війні з партизанами і підпільниками можна оцінити як досить значні.
Німецькі установи, за винятком СС, не вели обліку втрат колабораціоністів, у пресі наводяться дані тільки про втрати громадян СРСР у складі військ СС ФХА-СС.
ЧИНИ ОСТРУППЕН ВЕРМАХТУ. ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ
З 5,74 млн. військовополонених загинуло в полоні 3,3 млн. - 58%, відпущено додому в 1941р. 318 000 - 6%, містилося в таборах військовополонених в 1945р. 915000 - 16%, втекло з полону 260000 - 4%, прийнято на військову службу в «Осттруппен» Вермахту 505 000 військовополонених - 8,8%: 200-220000 росіян, 175000 кавказців і народів Поволжя і Середньої Азії, 60-70000 українців, 30-40 000 козаків, 10-20000 інших.
ЧИНИ «ОСТФЛІГЕР» ЛЮФТВАФФЕ
За облік і використання східних добровольців Люфтваффе відповідала Інспекція східних військ ВПС - Люфтваффе. Станом на 1944р. в Люфтваффе було 300000 чоловік східного персоналу, з них в ППО - 50000 чоловік. За даними українських авторів в ППО Берліна в 272-х батареях служило 10000 українців, в середньому - по 35 чоловік на батарею.
Зі східних добровольців, вільнонайманих, військовополонених і Хіві - «Остфлігер» Люфтваффе були сформовані більше 250 батальйонів, дивізіонів та ескадрилій.У тому числі 30 будівельних батальйонів військовополонених, 5 будівельних батальйонів Хіві, 32 будівельних батальйонів, 38 будівельних полки, 6 будівельних бригад.
Причому в Люфтваффе не діяло обмеження за національною ознакою як у Вермахті: в Хіві приймали не тільки росіян і українців, а й інші національності.
ПОВОЄННИЙ АНТИРАДЯНСЬКИЙ ОПІР
Після закінчення війни в окремих регіонах СРСР тривала збройна боротьба.
Литовські, Латвійські і Естонські «Лісові брати» воювали до кінця 1940-х років. У Литві загинуло з обох сторін 28 000 осіб, з них 24000 - литовці.
На Заході Україні, в Білорусії, Польщі та на території Чехословаччини вела боротьбу УПА і ОУН (б) під загальною назвою «бандерівці». У складі УПА 16% становили колишні чини української допоміжної поліції, військовослужбовці УВВ Вермахту, абверу та СС, в тому числі до 3000 чоловік з дивізії військ СС «Галичина». Так само в УПА воювало 3000 російських козаків, 3000 колишніх чинів Туркестанського легіону і до 1000 чоловік з кавказьких частин Вермахту і поліції. Втрати ОУН-УПА склали 98000 чоловік убитими і страченим, втрати радянської сторони - 58000 осіб.
Всього: 156 000 осіб, з них приблизно 130 000 - українці.
Боротьба ОУН-УПА проти Польщі закінчилася з депортацією 500000 українців Польщі в СРСР і 0,5 млн. - в західні регіони Польщі (операція «Вісла»).
Боротьба польської «Армії Крайової» і «Батальйонів хлопських» з СРСР закінчилася після депортації 0,5 млн. поляків до Польщі.
У Середній Азії проти СРСР і Китаю діяли до 100000 Туркестанських повстанців Усмана Батура. Після страти Усмана Батура 28.04.1951г. в китайському місті Урумчі, повстання було придушене.
В Орловській, Брянській і Курській областях РРФСР до початку 1951 року під ім'ям «Зелена армія Роздимахи» діяли залишки РОА, РОНА, РННА і частин «Руської народної варти» і поліції.
У Білорусії антирадянські загони діяли до 1956 року.
КРИЗА КОЛАБОРАНТІВ 1943 РОКУ
Поразка німців під Сталінградом породила у колабораціоністів ілюзію на рівноправність з німцями. Але Гестапо і СД угледіли в цих ілюзіях загрозу німецьким інтересам. У зв'язку з цим були:
- Розформована Російська бригада СС «Центру протибільшовистської боротьби» РСХА-СС, комбриг Безсонов - колишній комбриг прикордонних військ НКВС СРСР, відправлений до концтабору разом зі штабом;
- Розформована Особлива дивізія «Росія» Зондерштаб «Р» Абвера, а командир дивізії підполковник Смисловский заарештований;
- Розформована Гвардійська бригада РОА - РСХА-СС (зондеркоманда № 113 СД РСХА-СС);
- Розформована Російська дивізія «Фон Штумпфельд» Вермахту;
- Розформований російський штаб бригади Боярського Вермахту (РННА), комбриг полковник Боярський та його заступник - колишній дивізійний комісар Жиленков арештовані, три кращих батальйони бригади знищені у безглуздій атаці на позиції РККА, втрати - 2500 чоловік;
- Перейшла до партизанів 1-я Російська національна бригада СС «Дружина» - РСХА-СС (формування бойового союзу Російських націоналістів);
- Розформований Корпус Білоруської самооборони (21 батальйон, більш 16 000 чоловік), частина офіцерів репресована;
- Розформований корпус Литовської самооборони (14 батальйонів, 11500 осіб), 83 офіцера розстріляні, 110 офіцерів відіслані до табору військовополонених;
- Розформовані або переформовані в Білоруські, Російські і Російські козачі 15 українських ШУМУ-батальйонів, 40 офіцерів і унтер-офіцерів-розстріляні, 1470 осіб - відіслані до таборів військовополонених;
У генеральному комісаріаті «Білорусія»:
- Розформовані українські ШУМУ-батальйони № 52 і № 129;
- Перейшли до партизанів українські ШУМУ-батальйони № 53 і № 121;
- Переформований в білоруський з українського артилерійський ШУМУ-дивізіон № 56;
- Переформований в 23-й російський батальйон СД (ваффен-штурмбанфюрера Муравйова) - 101-й український ШУМУ-батальйон (комендант штабу колишній майор РККА Муравйов).Після відходу українців, прихильників Бандери, в УПА поповнено 645-ю ротою РОА і переформовано в 645-й батальйон РОА Вермахту, надалі - 23-й російський батальйон СД;
- 103-й український ШУМУ-батальйон після відходу в УПА сформований заново як сто третій російський козачий ШУМУ-батальйон;
- Розформовано 104-й Український ШУМУ-батальйон (1000 осіб, з них 150-200 українців, решта - поляки та білоруси). З боєм пішло в УПА 150 українців, в основному унтер-офіцери;
- Відмовився продовжити контракти і пішов в УПА 201-й український ШУМУ-батальйон 201-ї охоронної дивізії Вермахту;
- Пішов в УПА 109-й український ШУМУ-батальйон (250 осіб пішло в УПА перебивши в нічному бою 200 чоловік, які залишилися вірними німцям, в основному членів ОУН (м) - мельниківців і колишніх військовополоненних);
- В генеральному комісаріаті «Сталіно» дезертирували українські Хіва-батальйони № 17 та № 18;
- Пішов в УПА батальйон забезпечення Луцької школи поліції - 320 чоловік;
- В дистрикті «Галичина» та Генеральному комісаріаті «Волинь-Поділля» пішли в УПА до 10 000 чоловік української допоміжної поліції. Українців замінили 18 000 чинів польської «Синьої поліції» (16000 в дистрикті «Галичина» і 2000 на Волині) і 4 полками та 2 окремими батальйонами української поліції (члени ОУН (м)-мельниківці), а також до 10 російськими козацькими полками та окремими батальйонами;
- 107-й польський ШУМУ-батальйон пішов в «АК» («Армія Крайова») - польські антифашистські і антирадянські, а також антиукраїнські партизани.
ЕТНІЧНИЙ СКЛАД НАЦІОНАЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ
Етнічний склад національних колабораційних формувань ніколи не був однорідним. Назви російські, українські, білоруські, Козачі Російські частини і так далі означали, в кращому випадку, переважний етнічний склад. А іноді - просто підпорядкованість національної командної або територіальної інстанції.
В 1-й Російській Національній бригаді СС «Дружина» було 80% росіян і до 20% білорусів і українців.
У полку РОА Вермахту «Центр» було 74% росіян, 15% українців, 8% німців. Полк починав формуватися як український, в його 1-м батальйоні було 2 українські роти і 3 росіяни.
Шістсот сорок третій батальйон РОА Вермахту, який здався союзникам, був сформований з українців. Козачі частини складалися з козаків (росіян, які вважали себе козаками: донці і кубанці) на 60-80%.
Більшість офіцерів у кримсько-татарських батальйонах становили росіяни і українці.
Коли Головнокомандувач УНА генерал-хорунжий Шандрук звернувся українською до одного з солдатів Українського батальйону УВВ Вермахту, то отримав відповідь: «Вибачте, пане генерал. Самі ми курські, вашого мови не дуже розуміємо».
Поліцейські формування Генерального комісаріату «Київ» (6000 чоловік) складалися з 1000 німців (17%), 200 - фольксдойче (3%), більше 4000 українців (70%) і до 500 - інших національностей, в основному росіян (до10%). У Київській поліції служило навіть кілька євреїв.
СУМНОЗВІСНА 201-А ОХОРОННА ДИВІЗІЯ
201-а Охоронна дивізія тилового району групи армій «Центр» після передачі на фронт німецьких частин отримала до свого складу східні частини:
- 6-й Козачий полк (російський) - 2 батальйони: № 622 і № 623, 10 рот, 2 батареї, загальною чисельністю до 1500 чоловік;
- 7-й Козачий полк (російський) - 2 батальйони: № 624, № 625, 8 рот, 2 батареї, загальною чисельністю до 1200 чоловік;
- 603-й батальйон РОА Вермахту - 5 рот, до 700 чоловік особового складу;
- 508-й охоронний батальйон РОА Вермахту - 5 рот, до 700 чоловік особового складу;
- Окрему моторизовану козацьку (російську) групу (роту) № 638, до 200 чоловік;
- 201-й окремий козачий (російський) ескадрон, до 300 чоловік;
- 201-у окрему охоронну роту РОА Вермахту, до 200 чоловік;
- 201-й український (Галицький) ШУМУ-батальйон - 4 роти, до 500 чоловік;

Всього створено: полків - 2 (російських козачих); батальйонів - 7 (6 російський і 1 український); рот і батарей - 39 (35-російських і 4 українських).
Всього по особовому складу: до 5300 осіб, з них в російських частинах-до 4800 чоловік (91%), в українському батальйоні - до 500 осіб (9%).
У підрозділах обслуговування та забезпечення (тилових та зв'язку, саперних, медичних, транспортних, ветеринарних і тому подібних, служило 2-3000 людина Хіві (в основному росіяни, українці і білоруси).

КОЗАЦЬКІ ОТАМАНИ І КОМЕНДАНТИ ШТАБУ

В російських козачих частинах Вермахту існували посади отаманів, щось на кшталт заступника командира-німецького офіцера і прямого начальника «тубільного» особового складу - офіцера-вихователя.
У слов'янських ШУМУ - батальйонах існувала посада Комендант штабу, посадова особа - прямого начальника «тубільного» особового складу, що має право підпису письмового наказу.
Деякі автори називають Отаманів і комендантів штабів командирами частин і підрозділів, з метою або «підсилити» масовість коллабораціоналізму або через недостатню військову компетентність.

ЗАЧИЩЕННЯ ЗВІЛЬНЕНИХ ТКРИТОРІЙ ВІД

Після звільнення Криму і після депортації кримських татар, греків, болгар і вірмен, в Криму за колабораціонізм було засуджено 2882 людини 25 національностей. В тому числі: росіян - 1917, українців - 340, циган - 311, корейців - 30, німців - 27, турок - 25, туркмен - 20, євреїв - 17, білорусів - 12, калмиків - 20, чехів - 9, молдаван - 7, лезгінів - 5, австрійців - 3, латишів - 3, естонців - 3, албанців - 2, кабардинців - 2, башкирів - 2, угорців - 2, румунів - 2, азербайджанець -1, француз -1.

СИСТЕМА ВІЙСЬКОВИХ ЗВАНЬ В СС

В залежності від національної, расової приналежності і службового становища, в СС присвоювалися різні звання.
Наприклад, капітани СС мали наступні звання:
німці-есесівці дійсної служби - гауптштурмфюрер СС;
німці-есесівці загальних СС (альмцгейне СС) - гауптштурмфюрер резерву СС;
німці-промисловці та громадські діячі - почесний гауптштурмфюрер СС;
іноземці-легіонів СС (головного управління СС ФА-СС) - легіонс гауптштурмфюрер;
іноземці-військовослужбовці військ СС (головного оперативного управління СС ФХА-СС) - ваффенгауптштурмфюрер;
німці, військові чиновники, зондерфюрер К - СС;
іноземці - військові чиновники - зондерфюрер До дер СС;
козаки козацьких частин СС - підосавул;
німці, переведені з абверу і Вермахту, (до присвоєння есесівського звання) - гауптман;
іноземці з допоміжної охорони СС-компаніфюрервахманшафт дер СС;
іноземці з частин допоміжної поліції СД - компаніфюрер шуцманшафт дер СС;
Звання «сотник» в українських частинах при СС було неофіційним.

НІМЕЦЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ НАЗВ ВІЙСЬКОВИХ
ФОРМУВАНЬ

Невідповідність загальноприйнятих російських і німецьких назв збройних формувань породжує можливість вільного перекладу і вносить певну плутанину. Крім того, командування Вермахту мало власний, відмінний від керівництва партії, гестапо і СС погляд на залучення та використання східних добровольців і маскувало істинні масштаби залучення східних добровольців особливо слов'ян.
Таким чином, серед східних частин може бути і батальйон в 150-200 чоловік (як правило, прибалтійський), і взвод в 280 чоловік (зазвичай слов'янський). Так само це може означати і те, що певна командна інстанція має право сформувати або батальйон, або тільки взвод.
Зуг - взвод.
Колона - полурота, невелика рота - рота.
Батарея - батарея з 1-2 вогневих взводів і взводу управління вогнем.
Артилерійська кампанія (рота) - артилерійська батарея з 3-х вогневих взводів.
Кампанія - рота.
Команда - тимчасовий підрозділ, зазвичай еквівалентний колоні або роті.
Кавалерійський ескадрон - ескадрон, підрозділ еквіалентний роті.
Рейтарській (кінний) ескадрон - підрозділ з 2-х рот, зазвичай перекладається як ескадрон.
Сотня - ополченський або охоронний підрозділ з 2-х або 3-х рот.
Абтлунг - підрозділ з 2-х або 3-х рот або батарей, перекладається як загін
(Наприклад, російський загін СС «Дружина-1», 3 роти - 500 осіб), або посилена рота (наприклад, російська посилена рота СС «Дружина-3», 300 осіб), або батальйон (наприклад, український батальйон Абверу «Нахтігаль», 286 чоловік, 3 роти), назва залежить від уподобань автора.
Підгрупа - тимчасова частина зазвичай еквівалентна батальйону, перекладається як батальйон.
Батальйон - частина з 4-х -7, іноді й більше рот - (батальйон або дивізіон). У східні батальйони часто входили абтлунги, наприклад в 600-й козачий батальйон входив артилерійський абтлунг з 3-х батарей і при батальйоні сформований 17-й танковий козачий абтлунг з 2-х танкових рот до 50 танків. Іноді, при перекладі, виходить нісенітниця, в 600-й батальйон входять танковий батальйон і артилерійський дивізіон.
Група - тимчасова частина дещо менше ніж полк, планована до розгортання в полк, зазвичай перекладається як полк.
Військова група - частина планована до розгортання в полк.
Регімент - полк.
Вербанд - з'єднання.
Кампфвербанд - бойове з'єднання.
Штурмбригада - бригада, що складається з батальйонів і полків.
Бригада - з'єднання складається з полків і батальйонів, при розрахунках 2 бригади відповідають 1-й дивізії.
Дивізія - дивізія, з'єднання складається з полків, іноді з бригад.
Шюцкор - охоронний корпус, з'єднання, аналогічне бригаді або дивізії з охоронних і поліцейських частин.
Найбільший колабораційних охоронний корпус - російську в Сербії: 1 бригада, 5 полків, 17 батальйонів, всього - 12000 чоловік.Найменший - 531-й кавалерійський Калмицька охоронний корпус - 4 дивізіону, 5000 чоловік.

СТАЛІНГРАД

У 6-й польовій армії Вермахту в кінці 1942р. значилося 51780 Хіві. У 13 німецьких дивізіях, що потрапили в оточення, (14, 16, 24-танкові, 3 і 60-моторизовані, 71, 76, 94, 100, 113, 295, 305 і 389-піхотні) з 147 000 осіб (57 000 солдатів у бойових частинах, 69000 солдат в дивізійних частинах забезпечення та обслуговування) знаходилося і 20880 - Хіві, в середньому по 1600 на 1 дивізію, включаючи такі східні роти і ескадрони вищевказаних дивізій:
- 176-я українська будівельна рота 76-ї дивізії;
- 113-ї російської козачий ескадрон;
- 113-а російська охоронна рота сто тринадцятий дивізії;
- 295 українська будівельна рота 295-ї дивізії.

В оточенні виявилися також:
- 179-а російська охоронна рота 79-ї дивізії;
- 194-я українська будівельна рота 94 дивізії;
- Козачий російський загін осавула Назаренко 14-го танкового корпусу.

Точні дані по армійським частинам 6 армії, корпусним частинам 4, 8, 11, 51 - армійських корпусів і 14 танкового корпусу, по 7 німецьким дивізіям Вермахту (29-моторизованої, 79, 297, 371, 376 і 384) а також по 9 - й зенітній дивізії 4-го флоту Люфтваффе - відсутні.
Так само в оточення потрапили 4 окремих полки: полк зв'язку-№ 648, 2 полки реактивних мінометів № 2 і № 51, 91-й зенітний полк і близько 200 батальйонів (12 саперних батальйони РГК, 2 дивізіони штурмових гармат РГК, 150 частин польової артилерії РГК, частини абверу, СС і поліції).
В оточення потрапили союзники німців: 20-а піхотна і 1-я кавалерійська румунські дивізії, 369-й хорватський піхотний полк і 1000 західноєвропейських робітників з будівельних частин Тодт.
Поза кільцем оточення залишилися такі колабораційні частини 6-ї армії:
- 551-й (колишній № 6) український батальйон 6-ї армії з 6 рот і 3-х ескадронів;
- 448-й російський піхотний батальйон 48 танкового корпусу;
- 403-ї російської козачий дивізіон групи армій «Дон»;
- Російська дивізія «Фон Штумпфельд», вона-ж Сумська дивізія, у складі 2-х полків, 9 батальйонів (144-й український ШУМУ, він-же 2-й Харківський батальйон, Морозівський козачий батальйон, Кам'янський батальйон перебіжчиків майора Тухмінова і 6 батальйонів Хіві), артилерійська група і зенітна батарея а також танкова рота з 5 танків. Згідно з книгою С.І.Дробязко «Під прапором ворога» (Моска, видавництво «ЕКСМО», 2004 рік, сторінка 207) дивізія сформована 12.12.42г. поза кільця оточення, а не в Сталінграді, як вказує більшість авторів.
Про український зенітно-артилерійський дивізіон 9-ї зенітної дивізії Люфтваффе, яка до складу 6-ї армії не входила, чи потрапив він в оточення або залишився поза кільця - невідомо.
В кінці оборони німецьке командування зосередило Хіві в 3-х дивізіях: 71-й, 76-й і 297-й, які, таким чином, перетворилися на німецько-російські.
Оскільки до числа 51780 Хіві 6-ї польової армії не включені потрапили в оточення Хіві частин 4-ї танкової армії, Люфтваффе, Абвера, СС і поліції, місцеві збройні формування з козаків та місцеве самоврядування, то приводиться в літературі цифра в 70 000 і більше колабораціоністів, що потрапили в оточення, не представляється фантастичною.
Після звільнення Сталінграда з 7655 жителів органами НКВС виявлено 502 зрадника (9,6%), в тому числі: поліцаїв - 68, бургомістрів і службовців адміністрації - 38, Хіві -172, дезертирів - 19, зрадників - 59, агентів - 46.

ПОВОЄННА ДОЛЯ КОЛАБОРАНТІВ

При потраплянні в полон дуже часто чини колабораційних частин розстрілювалися на полі бою, причому не тільки на Східному фронті. Після того, як східні батальйони 136-ї східної дивізії особливого призначення, які мали досвід боїв в Білорусії, зачистили територію Західного фронту, внаслідок чого англо-канадський десант був розбитий танкістами-есесівцями, (зачистили так, як звикли в Білорусії) англійці й американці припинили брати їх у полон. Безсудні розстріли на полі бою були звичайною справою як на Східному, так і на Західному фронті.
Як правило, на Східному фронті з узятих в полон колабораційних підрозділів розстрілювали перед строєм тільки офіцерів (в полонених козацьких частинах - розстрілювали офіцерів, унтер-офіцерів і нагороджених орденами і медалями).
У Франції - розстріляли всіх колишніх чинів Вермахту та СС, ще 105000 колабораціоністів-французів було вбито під час самосудів.
В Югославії 95000 військовополонених-хорватів розстріляно з 12 по 17 травня 1945 року.
На території СРСР колабораціоністи ховалися до тих пір поки не пройдуть війська, а потім здавалися НКВД.