Продовження книги Вадима Махна "Колаборанти". В цій частині стисло викладається організаційний поділ і порядок підпорядкування у колабораційних частинах на окупованих нацистами територіях.
УЧАСТЬ У ЗЛОЧИНАХ
«АЙНЗАЦГРУП» РСХА-СС
У літературі наводяться
кримінальні справи, вироки і рішення судів по наступним персоналіям, айнзатцгрупи і командам.
Айнзатцгрупа
«Б»,
айнзатцкоманда «5а».
Чини козачого підрозділу абверу «Вервольф», абверкоманд 120, надалі чини
15-го Козачого кавалерійського корпусу військ СС: генерал-майор Кононов І.М.,
полковник Борисов, майор Зацюк, ротмістр Бондаренко.
Айнзатцгрупа «Д»,
айнзатцкоманда «10а»
(Армавір).
Засуджені і повішені на міському стадіоні в 1943р.:
Тищенко В.П., Ластовина
М.П., Тучков Г.П., Мисак Г.Н., уродженці Кубані;
Парамонов І.І., уродженець
Ростовської області;
Речкалов, уродженець
Челябінська;
Пушкарьов Н.С., уродженець
Дніпропетровська, України;
Скарбів І.Ф., уродженець
Свердловська;
Нацпок Ю.М., уродженець
Адигеї.
Айнзатцгрупа
«С», айнзатцкоманди «4а», «4б». (Львів)
Розстріл Польських
професорів у Львові згідно показань свідків виробляли говорять по українськи
зондерфюрер СС - перекладачі (українці чи фольксдойче Галичини або східної
Польщі).
Айнзатцгрупи
«С». (Київ, Бабин Яр)
Всього в Бабиному Яру
знищено від 70 до 120 000 осіб, у тому числі 50771 єврей, 5 циганських таборів,
661 членів ОУН, 3 гравця київського «Динамо», православні священики,
військовополонені, підпільники та інші громадяни.
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
В селах вибиралися (призначалися) староста, заступник старости і
бухгалтер, поліцейські села-підпорядковувалися старості.
У сільських громадах
(колишніх сільрадах), призначався бургомістр, який мав свій апарат (аналог
виконкому), поліцейське відділення (жандармський пост) підпорядковувався
бургомістру.
В районах (містах), призначався бургомістр міста (району), який
керував міським (районним) управлінням з 10 відділів, включаючи управління
поліції.
У великих містах могли
створюватися райони (відділення міських управ) на чолі з начальниками відділень
зі своїм апаратом, в Севастополі, де апарат бургомістра налічував 750 осіб,
були створені 3 відділення: Балаклавське, Північної сторони і Корабельної
сторони.
В округах
(гебіткоміссаріатах, що складаються з 6-10 районів та міст), в тилових районах
Вермахту, призначався обер-бургомістр з апаратом окружних управ, в
Рейхкоміссаріате «Україні» (в т.ч. і в Криму) - округами керували
гебіткоміссари – німці з німецьким апаратом.
В 25 головних округах (23
гаупткоміссаріатах Рейхкоміссаріата «Україні» і 2 гаупткоміссаріата («Мінськ» і
«Барановичі») Генерального комісаріату «Білорусь») керували головні
комісари-німці з німецьким апаратом.
У 10 генеральних округах:
Генеральних комісаріатах «Латвія», «Литва», «Естонія», «Белоруссия» -
Рейхскомісаріату «Остланд», Генеральних комісаріатах «Волинь-Поділля»,
«Житомир», «Київ», «Дніпропетровськ», «Миколаїв» і « Таврія »-
Рейхскомісаріату« Україна »- керували генеральні комісари - німці, причому в
Прибалтиці вони спиралися на безправні, але офіційні, місцеві псевдо-уряду.
В 2 імперських окупаційних округах - Рейхскомісаріату - не допускалося
навіть натяку на участь «тубільців» в управлінні територією.
Таким чином, місцева «тубільна» колабораційних «псевдо-еліта» брала
участь в управлінні територій на наступних рівнях:
в Прибалтиці і Білорусії - на національному;
в Росії - на окружному, (в тому числі в 2-х російських автономних
округах);
в Україну, включаючи Крим - тільки на міському та районному.
Всього в органах місцевого
самоврядування на окупованій території СРСР було задіяно кілька сотень тисяч
чоловік. Більшість з них в сільській місцевості, а також керівний склад в
містах, був озброєний і входив у загони самооборони, тобто складали активний
резерв поліції.
В тилових районах Вермахту
місцеве самоврядування підпорядковувалося місцевим комендатурам Вермахту
(ортскомендатурам), окружні обер-бургомістри підпорядковувалися головним
польовим комендатурам (фельдкомендатурам), які призначали і зміщати
бургомістрів і керівний склад.
У загальному випадку органи місцевого самоврядування складалися з
наступних відділів: загального, фінансового, комунального (фондового),
земельного (сільськогосподарського), юридичного, охорони здоров'я, освіти і
культури, статистичного, допоміжної поліції та секретаріату.
В Локотьському автономному
окрузі Росії адміністрація складалася з відділів: промисловості, земельного,
торгового, дорожньо-транспортного, охорони здоров'я, освіти, зв'язку,
держконтролю, фінансового, заготівельного, праці, агітації та пропаганди,
соціального, планового, юридичного, військового та центру обліку
(статистичного)
ДОПОМІЖНА ПОЛІЦІЯ
І МІСЦЕВІ ЗБРОЙНІ
ФОРМУВАННЯ РЕЙСКОМІССАРІАТОВ
(Без Вермахту,
СС, Люфтваффе і Крігсмаріне)
На окупованій території
була створена місцева допоміжна поліція, яка поділялась на так звану
«Індивідуальну службу» і повторювала організацію німецької поліції і батальйони
ШУМУ і Хіва.
В районах та містах допоміжна поліція називалася ШУПО (шуцманшафт
поліцай). У сільській місцевості
допоміжна поліція називалася жандармерією.
Управління ШУПО
районів-ортскоміссаріатов,
міст-штадскоміссаріатов,
округів-гебіткоміссаріатов,
головних
округів-гаупткоміссаріатов,
Генеральних округів
Генеральних комісаріатів і
імперських округів -
Рейхскомісаріату складалися з:
паспортної служби, поліції
порядку (ОРПО), кримінальної поліції (Крип), створювалася в районних і міських
управліннях і вище.
Управління ШУПО політичної
поліції (зіпо - поліція безпеки) створювалися від районних та міських управлінь
і вище, пожежної охорони - у великих містах і на великих підприємствах.
ПОЛІЦІЯ ВЕЛИКИХ МІСТ
У великих містах, що мають районний поділ, створювалися районні
відділення поліції.
У міському управлінні
української ШУПО Києва було створено 12 районних та 1 водне відділення поліції,
відділення зіпо і Кріп, а також кілька пожежних команд.
У міському управлінні
російської ШУПО Севастополя були створені 3 районних відділення (Північної
сторони, Корабельної сторони і Балаклавське), міське відділення Крип і 1
пожежна команда, всього 300 чоловік, включаючи 5 українців і 35 кримських
татар. Поліцмейстер Корчмін-Некрасов.
У міському управлінні
української допоміжної поліції м. Львова було 6 департаментів - районних
відділень, значилося 425 українців, з них - 10 офіцерів, комісар Я.Левіцкій,
комендант - В.Пітулей.
У Єврейської допоміжної
службі правопорядку Львівського гетто складалося 750 євреїв - поліцаїв.
У всіх єврейських гетто на територіях Рейхскомісаріату створювалася
«Єврейська допоміжна служба правопорядку».
Чисельність ШУПО визначалася потребами німецького командування або
адміністрації і, в загальному випадку, визначалася з розрахунку 1 поліцай на
1000 селян або на 300 городян.
Батальйони ОРПО створювалися у великих містах, в літературі згадуються
батальйони поліції м. Києва та м. Шахти Ростовської області.
ПОЛІЦІЯ ДИСТРИКТУ
«ГАЛИЧИНА»
Українська допоміжна поліція дистрикту «Галичина», сформована в 1941
році, налічувала 6000 осіб. Після відходу у 1943р. української поліції в УПА, німці призвали на службу 16000 чинів
колишньої польської поліції, з яких 500 осіб за звірства по відношенню до
мирних жителів було розстріляно після війни за вироками польських трибуналів.
ШУМУ-батальйон І
Хіва-батальйон
Поряд з поліцією
індивідуальної служби в рейхскомісаріаті були сформовані батальйони допоміжної
поліції - шуцманшафт «ШУМУ-батальйони» і загони допоміжної охоронної служби -
хільфшуцманшафт-«Хіва.
У Рейхскомісаріаті «Україні» формувалися «Хіва-батальйони». Так, у Генеральному комісаріаті «Київ»
було сформовано два українські «Хіва-батальйонИ» № 18 та № 17. Россійськими авторами ці батальйони не
згадуються.
Підготовка поліції здійснювалася в школах поліції Генеральних
комісаріатів і в Німеччині.
У російській літературі
згадується Естонська школа поліції, Мінська школа білоруської поліції і Луцька
школа української поліції.
ПОЛКИ і БРИГАДИ
ПОЛІЦІЇ
В середині 1943года були
сформовані полки поліції: латиські, естонські, українські, включаючи галицькі,
російський козачий, білоруський і фольксдойче півдня України. До
1943года «тубільних» полків поліції не існувало і іноземців в частини німецької поліції не брали.
У Латвії та в Естонії в 1944р. були
сформовні полки прикордонної поліції.
Горезвісний полк поліції
«Південь», який зустрічається у деяких українських авторів (батальйони поліції
№ 45 і № 303), який нібито розстрілював євреїв у вересні 1941р. в Бабиному Яру,
- не що інше, як німецький полк поліції № 15 «Зюйд», по російськи «ЮГ».
У Генеральному комісаріаті «Белоруссия» була сформована «Штурмова
бригада поліції« Зіглінг ».
В середині 1944р. 30
полків поліції, включаючи частину східних полків, і білоруська бригада поліції
«Зіглінг» були переведені в СС. Вони, як правило,
використовувалися для поповнення або розгортання національних дивізій при СС
або для розгортання нових частин і з'єднань при СС.
«ТУБІЛЬНА» СЛУЖБА
БЕЗПЕКИ СС – СД
З кінця 1942 року
окупаційні управління та відділи СД (служби безпеки СС), при необхідності,
почали формувати «тубільні» підрозділу.
На початку 1943р. в
Бобруйську сформували «Російський» відділ СД, а в середині 1943 року об'єднали 3
«руських» поліцейських структури: «Російський» відділ СД, відділення - зіпо
політичної поліції міста і району. Отриманий контррозвідувальний орган назвали
«Зєєва», підпорядкували йому батальйон поліції м. Бобруйська і доручили
боротьбу з партизанами і підпіллям.
У Севастополі пішли іншим шляхом. У грудні 1942р.відділення кримінальної поліції (Крип) міського
управління російської допоміжної поліції вивели зі складу ШУПО і підпорядкували
міському відділенню СД, як «Севастопольське російське допоміжне Відділення СД -
служби безпеки СС» - це був перший «тубільний» підрозділ СС Рейхкоміссаріата
«Україна».
У Генеральному комісаріаті
«Сталіно», що включає 4 головних комісаріату: Маріуполь, Сталіно (нинішній
Донецьк), Ворошиловград (нинішній Луганськ) і Горлівку, у складі СД створили 1
управління та 4 відділення - філії. Всього там було 12 німців.
КОМАНДНІ
ІНСТАНЦІЇ ДЛЯ ПОЛІЦІЇ В РЕЙХКОСАРІАТІ ТА ТИЛОВОГО РАЙОНУ ГРУПИ АРМІЙ
ССПФ - керівники СС і
поліції - «СС унд поліцай фюрер» - здійснювали контроль і керівництво
діяльністю поліції та СС (верховні - ХоССПФ, вищі - ХССПФ і місцеві-ССПФ) .Підпорядковувалися
рейхсфюреру СС Гіммлеру і Рейхскомисару, а в тилових районах груп армій
Вермахту - командувачам груп армій (армій, корпусів) і рейхсфюреру СС Гіммлеру.
У Рейхскомісаріаті «Україна»:
верховний ХоССПФ «Україна» і підлеглі йому вищі ХССПФ «Русланд-Зюйд» - для
північних Генеральних комісаріатів і ХССПФ «Шварцез Мієр» (Чорне море) - для
приморських Генеральних комісаріатів і 23 місцевих ССПФ для головних округів.
У Рейхскомісаріаті
«Остланд» і тиловому районі групи армій «Північ»-вищий ХССПФ «Остланд і
Русланд-Норд» і підлеглі йому 4 місцевих ХССПФ.
Генеральному комісаріаті
«Білорусія» і тиловому районі групи армій «Центр» - вищий ХССПФ
«Руссланд-Мітте» і підлеглі йому 3 місцевих ССПФ.
ССПФ «Крим» підпорядковувався командувачу Вермахту в Криму та ХССПФ
«Чорне море».
Командувачі груп армій,
корпусів, тилових районів і дивізій, начальники армійських, головних польових і
місцевих комендатур - керували поліцейським апаратом, включаючи ССПФ, в зоні
своєї юрисдикції через «Офіцерів 1с» (заступник начальника штабу з розвідки і
контррозвідки), яким були підпорядковані додані структурні підрозділи абверу -
загони і комісаріати Таємної польової поліції («Гехайме Фельдполіцай» - польове
Гестапо) Абвера, а з середини 1942 г - РСХА-СС.
ДОПОМІЖНА ПОЛІЦІЯ
І МІСЦЕВІ ЗБРОЙНІ
ФОРМУВАННЯ В
ТИЛОВИХ РАЙОНАХ ВЕРМАХТУ
В тилових районах Вермахту
в кінці 1941 року були сформовані:
Групою армій «Північ» - 10 охоронних батальйонів «Айнвошенкампфвербанд» (6 естонських, 1
фінська, 3 росіян).
Групою армій «Центр»
- загони служби порядку «ОДГ» (14 російських батальйонів «Народної варти», 10
білоруських батальйонів ОДГ, 3 Російських батальйону легіону «Білий Хрест» а
також РОНА Воскобойникова - 5 батальйонів).
Групою армій «Південь» - допоміжні охоронні частини «Хільфманшафт» - «Хіва» - 11 охоронних сотень
(загонів по 2-3 роти) змішаного складу: козацько-російсько-українські.
Допоміжна поліція
створювалося комендатурам Вермахту і підпорядкованими їм підрозділами польової
поліції і польової жандармерії з розрахунку 1 поліцейський на 1000 селян і на
300 городян.
КОЛАБОРАЦІЙНІ
ФОРМУВАННЯ КРИМУ
На початку 1942р. в Криму
начальником тилового району 11-й армії і підпорядкованими йому структурами були
створені колабораційнІ
структури окупаційного режиму.
Айнзатцгрупою «Д» РСХА-СС
було сформовано 14 татарських рот самооборони - 1632 людини під командуванням
офіцерів Вермахту (6-ю ротою командував обер-лейтенант Вермахту Яблонський - з
перебіжчиків «Хіві», колишній тракторист села Соллар Білгородського району
Криму).
6800 кримських татар-добровольців групами по 2-3 людини були додані
німецьким підрозділам 11-ї армії в якості допоміжного персоналу.
Головними польовими та
місцевими комендатури були сформовані органи місцевого самоврядування, 10
міських бургомистратов: (Сімферопольський і Керченський, включаючи підлеглі
районні відділення, Ялтинський, Феодосійський, Євпаторійський, Джанкойський,
Алуштинський, Білогірський і Зуйських, Бахчисарайський. З них два, Алуштинський
і Бахчисарайський, були національними,
кримськотатарськими.
В Криму було сформовано і
26 районних бургомистратів, включаючи 6 переважно кримськотатарських
(Бахчисарайський 57% -80%, Албатскій, Куйбишевський 56% -80%, Ялтинський 63%
-85%, Балаклавський 56% -80%, Білогірський 42% -70% а так же 550 бургомистратов сільських громад -
колишніх сільрад, включаючи 210 кримськотатарських, і до 1500 сільських старост
з заступниками та бухгалтерами. Всього до 10000 осіб. Як правило, німці
для роботи в органах місцевого самоврядування залучали в наказовому порядку
колишніх службовців виконкомів, які мають досвід роботи.
Головними польовими
комендатурами і підлеглими їм частинами і підрозділами німецької поліції і
польової жандармерії були сформовані наступні (7)???? відділень міської
допоміжної поліції: Сімферопольське російське, Євпаторійське
російсько-татарське, Джанкойське російське, Феодосійське
російсько-українсько-вірменське, Керченське російське, Алуштинське татарське. Всього
1124 особи, з яких 348 осіб, або 30%, - німці.
У 26 сільських районах
Криму була сформована жандармерія, всього налічує 7144 особи, з яких 421 осіб,
або 6%, були німці.
З початку окупації Криму на
півострові Абвером була сформована розвідувально-резіденська область «А» з
трьома місцевими резидентурами (начальник-майор Бобриков Г.Г.):
- Абверкоманд НБО,
начальник - полковник Шалібаліев І. Н., колишній білогвардієць.
- У містечку Тавель Сімферопольського району в грудні 1941р. сформований козацький (російський)
розвідувально-диверсійний загін - перше колабораційне формування Криму.
- 11-ю польовою армією в
лютому 1942 року в м. Сімферополі було сформовано 5-й Козацький (російський)
ескадрон Вермахту, що включав 240 козаків і 60 німців - перше слов'янське
формування рейхкоміссаріату «Україна» в подальшому воно цілком увійшло у
війська СС.
Таким чином, станом на на березень 1942 року, в Криму на службу німцям
перейшло близько 25-30 000 осіб.
КОЛАБОРАЦІЙНІ
ЧАСТИНИ ТИЛОВИХ РАЙОНІВ
У 1941 році в тилових районах груп армій Вермахту були сформовані
перші колабораційні частини. У тиловому районі групи армій
«Північ» - «Ейнвошенкампфвербанд» (місцеві бойові з'єднання): 10 батальйонів, 6
естонських, 3 росіян і 1 фінський. У тиловому районі групи армій «Центр» -
загони служби порядку «ОДГ»: 10 білоруських батальйонів, 13 батальйонів і 1
дивізіон «Російськоїї народної варти». У тиловому районі групи
армій «Південь» - допоміжні охоронні частини «хіваманшафт» (Хіва).
В тилових районах Вермахту,
які планувалося включити в Рейхскомісаріат «Україна» - генеральні комісаріати
«Чернігів», «Харків», «Сталіно» (Чернігівська, Сумська, Харківська,
Ворошиловградська (нині Луганська) і Сталінська (нині Донецька) області
України, а також генеральні комісаріати «Ростов-2», «Воронеж», «Курськ», «Царицин»
і головний комісаріат «Крим».
В Орловській, Воронезькій,
Білгородській, Курській, Ростовській та Сталінградській областях і Кримській
АРСР Росії були сформовані українські, татарські й козацькі ШУМУ-батальйони з
«українськими» номерами.
В тилових районах Вермахту,
які планувалося включити в Рейхскомісаріат «Кавказ» (генеральні комісаріати
«Кубань», «Гірський», «Ставрополь» і головний комісаріат «Калмикія»
(Краснодарський і Ставропольський краї, Адигея, Кабардино-Балкарія, Північна
Осетія, Карачаєво-Черкесія, Чечено-Інгушетія і Калмицька автономії Росії) були
сформовані козачі та кавказькі батальйони.
ВТРАТИ КОЛАБОРАЦІЙНИХ ФОРМУВАНЬ
Головним завданням Східних військ і поліції було забезпечення безпеки на
окупованій території і вивільнення німецьких військ для фронту. Окупаційні угруповання на весну 1943р. Мали у своєму складі 943000 осіб,
у тому числі німці (разом з угорцями, румунами, словаками, хорватами та фінами)
- 285000 осіб, або 30% від усього складу. Східні війська (разом з «Хіві») становили 420000 чоловік, або 45% і
місцева поліція і самооборона - 238000 осіб, або 25%. Тобто,
німці, окупанти, становили не більше 15-20% всього окупаційного угруповання,
що в 4-5 разів менше ніж «місцеві» формування колаборантів.
Німецькі втрати окупаційної угруповання на території СРСР за війну склали
550000 осіб, у тому числі до 150 000 - безповоротні втрати (вбитими, померлими
від ран, зниклими без вісті і звільненими по інвалідності).
Таким чином, за найобережнішими
підрахунками, втрати колабораційних формувань у війні з партизанами і
підпільниками можна оцінити як досить значні.
Німецькі установи, за винятком
СС, не вели обліку втрат колабораціоністів, у пресі наводяться дані тільки про
втрати громадян СРСР у складі військ СС ФХА-СС.
ЧИНИ ОСТРУППЕН ВЕРМАХТУ. ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ
З 5,74 млн. військовополонених
загинуло в полоні 3,3 млн. - 58%, відпущено додому в 1941р. 318 000 - 6%, містилося в таборах
військовополонених в 1945р. 915000 - 16%, втекло з полону 260000 - 4%, прийнято
на військову службу в «Осттруппен» Вермахту 505 000 військовополонених - 8,8%:
200-220000 росіян, 175000 кавказців і народів Поволжя і Середньої Азії,
60-70000 українців, 30-40 000 козаків, 10-20000 інших.
ЧИНИ «ОСТФЛІГЕР» ЛЮФТВАФФЕ
За облік і використання східних добровольців Люфтваффе відповідала
Інспекція східних військ ВПС - Люфтваффе. Станом на 1944р. в Люфтваффе було
300000 чоловік східного персоналу, з них в ППО - 50000 чоловік. За
даними українських авторів в ППО Берліна в 272-х батареях служило 10000
українців, в середньому - по 35 чоловік на батарею.
Зі східних добровольців, вільнонайманих, військовополонених і Хіві -
«Остфлігер» Люфтваффе були сформовані більше 250 батальйонів, дивізіонів та
ескадрилій.У тому числі 30 будівельних батальйонів військовополонених, 5
будівельних батальйонів Хіві, 32 будівельних батальйонів, 38 будівельних полки,
6 будівельних бригад.
Причому в Люфтваффе не діяло
обмеження за національною ознакою як у Вермахті: в Хіві приймали не тільки
росіян і українців, а й інші національності.
ПОВОЄННИЙ АНТИРАДЯНСЬКИЙ ОПІР
Після закінчення війни в окремих
регіонах СРСР тривала збройна боротьба.
Литовські, Латвійські і Естонські
«Лісові брати» воювали до кінця 1940-х років. У Литві загинуло з обох сторін 28 000 осіб, з них 24000 - литовці.
На Заході Україні, в Білорусії,
Польщі та на території Чехословаччини вела боротьбу УПА і ОУН (б) під загальною
назвою «бандерівці». У складі УПА 16%
становили колишні чини української допоміжної поліції, військовослужбовці УВВ
Вермахту, абверу та СС, в тому числі до 3000 чоловік з дивізії військ СС «Галичина». Так само в УПА воювало 3000
російських козаків, 3000 колишніх чинів Туркестанського легіону і до 1000
чоловік з кавказьких частин Вермахту і поліції. Втрати ОУН-УПА
склали 98000 чоловік убитими і страченим, втрати радянської сторони - 58000
осіб.
Всього: 156 000 осіб, з них
приблизно 130 000 - українці.
Боротьба ОУН-УПА проти Польщі закінчилася з депортацією 500000 українців
Польщі в СРСР і 0,5 млн. - в західні регіони Польщі (операція «Вісла»).
Боротьба польської «Армії Крайової» і «Батальйонів хлопських» з СРСР
закінчилася після депортації 0,5 млн. поляків до Польщі.
У Середній Азії проти СРСР і
Китаю діяли до 100000 Туркестанських повстанців Усмана Батура. Після страти Усмана Батура 28.04.1951г. в китайському місті Урумчі, повстання було
придушене.
В Орловській, Брянській і Курській областях РРФСР до початку 1951 року під
ім'ям «Зелена армія Роздимахи» діяли залишки РОА, РОНА, РННА і частин «Руської
народної варти» і поліції.
У Білорусії антирадянські загони
діяли до 1956 року.
КРИЗА КОЛАБОРАНТІВ 1943 РОКУ
Поразка німців під Сталінградом породила у колабораціоністів ілюзію на
рівноправність з німцями. Але Гестапо і СД угледіли в цих ілюзіях загрозу
німецьким інтересам. У зв'язку з цим були:
- Розформована Російська
бригада СС «Центру протибільшовистської боротьби» РСХА-СС, комбриг Безсонов -
колишній комбриг прикордонних військ НКВС СРСР, відправлений до концтабору
разом зі штабом;
- Розформована Особлива
дивізія «Росія» Зондерштаб «Р» Абвера, а командир дивізії підполковник
Смисловский заарештований;
- Розформована Гвардійська
бригада РОА - РСХА-СС (зондеркоманда № 113 СД РСХА-СС);
- Розформована Російська
дивізія «Фон Штумпфельд» Вермахту;
- Розформований російський
штаб бригади Боярського Вермахту (РННА), комбриг полковник Боярський та його
заступник - колишній дивізійний комісар Жиленков арештовані, три кращих
батальйони бригади знищені у безглуздій атаці на позиції РККА, втрати - 2500
чоловік;
- Перейшла до партизанів
1-я Російська національна бригада СС «Дружина» - РСХА-СС (формування бойового
союзу Російських націоналістів);
- Розформований Корпус
Білоруської самооборони (21 батальйон, більш 16 000 чоловік), частина офіцерів
репресована;
- Розформований корпус
Литовської самооборони (14 батальйонів, 11500 осіб), 83 офіцера розстріляні,
110 офіцерів відіслані до табору військовополонених;
- Розформовані або
переформовані в Білоруські, Російські і Російські козачі 15 українських
ШУМУ-батальйонів, 40 офіцерів і унтер-офіцерів-розстріляні, 1470 осіб - відіслані
до таборів військовополонених;
У генеральному комісаріаті
«Білорусія»:
- Розформовані українські
ШУМУ-батальйони № 52 і № 129;
- Перейшли до партизанів
українські ШУМУ-батальйони № 53 і № 121;
- Переформований в
білоруський з українського артилерійський ШУМУ-дивізіон № 56;
- Переформований в 23-й
російський батальйон СД (ваффен-штурмбанфюрера Муравйова) - 101-й український
ШУМУ-батальйон (комендант штабу колишній майор РККА Муравйов).Після відходу
українців, прихильників Бандери, в УПА поповнено 645-ю ротою РОА і
переформовано в 645-й батальйон РОА Вермахту, надалі - 23-й російський
батальйон СД;
- 103-й український
ШУМУ-батальйон після відходу в УПА сформований заново як сто третій російський
козачий ШУМУ-батальйон;
- Розформовано 104-й
Український ШУМУ-батальйон (1000 осіб, з них 150-200 українців, решта - поляки
та білоруси). З боєм пішло в УПА 150 українців, в основному
унтер-офіцери;
- Відмовився продовжити
контракти і пішов в УПА 201-й український ШУМУ-батальйон 201-ї охоронної
дивізії Вермахту;
- Пішов в УПА 109-й
український ШУМУ-батальйон (250 осіб пішло в УПА перебивши в нічному бою 200
чоловік, які залишилися вірними німцям, в основному членів ОУН (м) -
мельниківців і колишніх військовополоненних);
- В генеральному
комісаріаті «Сталіно» дезертирували українські Хіва-батальйони № 17 та № 18;
- Пішов в УПА батальйон забезпечення
Луцької школи поліції - 320 чоловік;
- В дистрикті «Галичина» та
Генеральному комісаріаті «Волинь-Поділля» пішли в УПА до 10 000 чоловік
української допоміжної поліції. Українців замінили 18 000 чинів польської
«Синьої поліції» (16000 в дистрикті «Галичина» і 2000 на Волині) і 4 полками та
2 окремими батальйонами української поліції (члени ОУН (м)-мельниківці), а
також до 10 російськими козацькими полками та окремими батальйонами;
- 107-й польський
ШУМУ-батальйон пішов в «АК» («Армія Крайова») - польські антифашистські і
антирадянські, а також антиукраїнські партизани.
ЕТНІЧНИЙ СКЛАД НАЦІОНАЛЬНИХ
ФОРМУВАНЬ
Етнічний склад національних
колабораційних формувань ніколи не був однорідним. Назви російські, українські, білоруські, Козачі
Російські частини і так далі означали, в кращому випадку, переважний етнічний
склад. А іноді - просто підпорядкованість національної командної або
територіальної інстанції.
В 1-й Російській Національній бригаді СС «Дружина» було 80% росіян і до 20%
білорусів і українців.
У полку РОА Вермахту «Центр» було
74% росіян, 15% українців, 8% німців. Полк починав формуватися як
український, в його 1-м батальйоні було 2 українські роти і 3 росіяни.
Шістсот сорок третій батальйон
РОА Вермахту, який здався союзникам, був сформований з українців. Козачі частини складалися з козаків
(росіян, які вважали себе козаками: донці і кубанці) на 60-80%.
Більшість офіцерів у
кримсько-татарських батальйонах становили росіяни і українці.
Коли Головнокомандувач УНА генерал-хорунжий Шандрук звернувся українською
до одного з солдатів Українського батальйону УВВ Вермахту, то отримав
відповідь: «Вибачте, пане генерал. Самі ми курські, вашого мови не дуже
розуміємо».
Поліцейські формування Генерального комісаріату «Київ» (6000 чоловік)
складалися з 1000 німців (17%), 200 - фольксдойче (3%), більше 4000 українців
(70%) і до 500 - інших національностей, в основному росіян (до10%). У
Київській поліції служило навіть кілька євреїв.
СУМНОЗВІСНА 201-А ОХОРОННА ДИВІЗІЯ
201-а Охоронна дивізія
тилового району групи армій «Центр» після передачі на фронт німецьких частин
отримала до свого складу східні частини:
- 6-й Козачий полк
(російський) - 2 батальйони: № 622 і № 623, 10 рот, 2 батареї, загальною
чисельністю до 1500 чоловік;
- 7-й Козачий полк
(російський) - 2 батальйони: № 624, № 625, 8 рот, 2 батареї, загальною
чисельністю до 1200 чоловік;
- 603-й батальйон РОА
Вермахту - 5 рот, до 700 чоловік особового складу;
- 508-й охоронний батальйон
РОА Вермахту - 5 рот, до 700 чоловік особового складу;
- Окрему моторизовану
козацьку (російську) групу (роту) № 638, до 200 чоловік;
- 201-й окремий козачий
(російський) ескадрон, до 300 чоловік;
- 201-у окрему охоронну
роту РОА Вермахту, до 200 чоловік;
- 201-й український
(Галицький) ШУМУ-батальйон - 4 роти, до 500 чоловік;
Всього створено: полків - 2
(російських козачих); батальйонів - 7 (6 російський і 1 український); рот і
батарей - 39 (35-російських і 4 українських).
Всього по особовому складу: до 5300 осіб, з них в російських
частинах-до 4800 чоловік (91%), в українському батальйоні - до 500 осіб (9%).
У підрозділах
обслуговування та забезпечення (тилових та зв'язку, саперних, медичних,
транспортних, ветеринарних і тому подібних, служило 2-3000 людина Хіві (в
основному росіяни, українці і білоруси).
КОЗАЦЬКІ ОТАМАНИ
І КОМЕНДАНТИ ШТАБУ
В російських козачих
частинах Вермахту існували посади отаманів, щось на кшталт заступника
командира-німецького офіцера і прямого начальника «тубільного» особового складу
- офіцера-вихователя.
У слов'янських ШУМУ - батальйонах існувала посада Комендант штабу,
посадова особа - прямого начальника «тубільного»
особового складу, що має право підпису письмового наказу.
Деякі автори називають
Отаманів і комендантів штабів командирами частин і підрозділів, з метою або «підсилити»
масовість коллабораціоналізму або через недостатню військову компетентність.
ЗАЧИЩЕННЯ
ЗВІЛЬНЕНИХ ТКРИТОРІЙ ВІД
Після звільнення Криму і після депортації кримських татар, греків,
болгар і вірмен, в Криму за колабораціонізм було засуджено 2882 людини 25
національностей. В тому числі:
росіян - 1917, українців - 340, циган - 311, корейців - 30, німців - 27, турок
- 25, туркмен - 20, євреїв - 17, білорусів - 12, калмиків - 20, чехів - 9,
молдаван - 7, лезгінів - 5, австрійців - 3, латишів - 3, естонців - 3, албанців
- 2, кабардинців - 2, башкирів - 2, угорців - 2, румунів - 2, азербайджанець
-1, француз -1.
СИСТЕМА
ВІЙСЬКОВИХ ЗВАНЬ В СС
В залежності від національної, расової приналежності і службового
становища, в СС присвоювалися різні звання.
Наприклад, капітани СС мали
наступні звання:
німці-есесівці дійсної
служби - гауптштурмфюрер СС;
німці-есесівці загальних СС
(альмцгейне СС) - гауптштурмфюрер резерву СС;
німці-промисловці та
громадські діячі - почесний гауптштурмфюрер СС;
іноземці-легіонів СС
(головного управління СС ФА-СС) - легіонс гауптштурмфюрер;
іноземці-військовослужбовці
військ СС (головного оперативного управління СС ФХА-СС) -
ваффенгауптштурмфюрер;
німці, військові чиновники,
зондерфюрер К - СС;
іноземці - військові
чиновники - зондерфюрер До дер СС;
козаки козацьких частин СС
- підосавул;
німці, переведені з абверу
і Вермахту, (до присвоєння есесівського звання) - гауптман;
іноземці з допоміжної
охорони СС-компаніфюрервахманшафт дер СС;
іноземці з частин
допоміжної поліції СД - компаніфюрер шуцманшафт дер СС;
Звання «сотник» в
українських частинах при СС було неофіційним.
НІМЕЦЬКА
ТЕРМІНОЛОГІЯ НАЗВ ВІЙСЬКОВИХ
ФОРМУВАНЬ
Невідповідність
загальноприйнятих російських і німецьких назв збройних формувань породжує
можливість вільного перекладу і вносить певну плутанину. Крім того,
командування Вермахту мало власний, відмінний від керівництва партії, гестапо і
СС погляд на залучення та використання східних добровольців і маскувало істинні
масштаби залучення східних добровольців особливо слов'ян.
Таким чином, серед
східних частин може бути і батальйон в 150-200 чоловік (як правило,
прибалтійський), і взвод в 280 чоловік (зазвичай слов'янський). Так само це може означати і те, що певна
командна інстанція має право сформувати або батальйон, або тільки взвод.
Зуг - взвод.
Колона - полурота, невелика рота - рота.
Батарея - батарея з 1-2 вогневих взводів і взводу управління вогнем.
Артилерійська кампанія (рота) - артилерійська батарея з 3-х вогневих
взводів.
Кампанія - рота.
Команда - тимчасовий
підрозділ, зазвичай еквівалентний
колоні або роті.
Кавалерійський ескадрон - ескадрон, підрозділ еквіалентний роті.
Рейтарській (кінний) ескадрон - підрозділ з 2-х рот, зазвичай
перекладається як ескадрон.
Сотня - ополченський
або охоронний підрозділ з 2-х
або 3-х рот.
Абтлунг - підрозділ з 2-х
або 3-х рот або батарей, перекладається як загін
(Наприклад, російський
загін СС «Дружина-1», 3 роти - 500 осіб), або посилена рота (наприклад,
російська посилена рота СС «Дружина-3», 300 осіб), або батальйон (наприклад,
український батальйон Абверу «Нахтігаль», 286 чоловік, 3 роти), назва залежить
від уподобань автора.
Підгрупа - тимчасова частина зазвичай еквівалентна батальйону,
перекладається як батальйон.
Батальйон - частина з 4-х -7, іноді й більше рот - (батальйон або дивізіон). У східні батальйони часто входили абтлунги, наприклад в
600-й козачий батальйон входив артилерійський абтлунг з 3-х батарей і при
батальйоні сформований 17-й танковий козачий абтлунг з 2-х танкових рот до 50
танків. Іноді,
при перекладі, виходить
нісенітниця, в 600-й батальйон входять танковий батальйон і артилерійський
дивізіон.
Група - тимчасова частина дещо менше ніж полк, планована до
розгортання в полк, зазвичай перекладається як полк.
Військова група - частина планована до розгортання в полк.
Регімент - полк.
Вербанд - з'єднання.
Кампфвербанд - бойове
з'єднання.
Штурмбригада - бригада, що
складається з батальйонів і полків.
Бригада - з'єднання
складається з полків і батальйонів, при розрахунках 2 бригади відповідають 1-й
дивізії.
Дивізія - дивізія,
з'єднання складається з полків, іноді з бригад.
Шюцкор - охоронний корпус,
з'єднання, аналогічне бригаді або дивізії з охоронних і поліцейських частин.
Найбільший колабораційних
охоронний корпус - російську в Сербії: 1 бригада, 5 полків, 17 батальйонів,
всього - 12000 чоловік.Найменший - 531-й кавалерійський Калмицька охоронний
корпус - 4 дивізіону, 5000 чоловік.
СТАЛІНГРАД
У 6-й польовій армії Вермахту в кінці 1942р. значилося 51780 Хіві. У 13 німецьких дивізіях, що
потрапили в оточення, (14, 16, 24-танкові, 3 і 60-моторизовані, 71, 76, 94,
100, 113, 295, 305 і 389-піхотні) з 147 000 осіб (57 000 солдатів у бойових частинах,
69000 солдат в дивізійних частинах забезпечення та обслуговування) знаходилося
і 20880 - Хіві, в середньому по 1600 на 1 дивізію, включаючи такі східні роти і
ескадрони вищевказаних дивізій:
- 176-я українська
будівельна рота 76-ї дивізії;
- 113-ї російської козачий
ескадрон;
- 113-а російська охоронна
рота сто тринадцятий дивізії;
- 295 українська будівельна
рота 295-ї дивізії.
В оточенні виявилися також:
- 179-а російська охоронна рота 79-ї дивізії;
- 194-я українська будівельна рота 94 дивізії;
- Козачий російський загін осавула Назаренко 14-го танкового корпусу.
Точні дані по армійським
частинам 6 армії, корпусним частинам 4, 8, 11, 51 - армійських корпусів і 14
танкового корпусу, по 7 німецьким дивізіям Вермахту (29-моторизованої, 79, 297,
371, 376 і 384) а також по 9 - й зенітній дивізії 4-го флоту Люфтваффе -
відсутні.
Так само в оточення
потрапили 4 окремих полки: полк зв'язку-№ 648, 2 полки реактивних мінометів № 2
і № 51, 91-й зенітний полк і близько 200 батальйонів (12 саперних батальйони
РГК, 2 дивізіони штурмових гармат РГК, 150 частин польової артилерії РГК,
частини абверу, СС і поліції).
В оточення потрапили
союзники німців: 20-а піхотна і 1-я кавалерійська румунські дивізії, 369-й
хорватський піхотний полк і 1000 західноєвропейських робітників з будівельних
частин Тодт.
Поза кільцем оточення
залишилися такі колабораційні частини 6-ї армії:
- 551-й (колишній № 6)
український батальйон 6-ї армії з 6 рот і 3-х ескадронів;
- 448-й російський піхотний
батальйон 48 танкового корпусу;
- 403-ї російської козачий
дивізіон групи армій «Дон»;
- Російська дивізія «Фон
Штумпфельд», вона-ж Сумська дивізія, у складі 2-х полків, 9 батальйонів (144-й
український ШУМУ, він-же 2-й Харківський батальйон, Морозівський козачий
батальйон, Кам'янський батальйон перебіжчиків майора Тухмінова і 6 батальйонів
Хіві), артилерійська група і зенітна батарея а також танкова рота з 5 танків. Згідно
з книгою С.І.Дробязко «Під прапором ворога» (Моска, видавництво «ЕКСМО», 2004
рік, сторінка 207) дивізія сформована 12.12.42г. поза кільця оточення, а не в
Сталінграді, як вказує більшість авторів.
Про український
зенітно-артилерійський дивізіон 9-ї зенітної дивізії Люфтваффе, яка до складу
6-ї армії не входила, чи потрапив він в оточення або залишився поза кільця -
невідомо.
В кінці оборони німецьке командування зосередило Хіві в 3-х дивізіях:
71-й, 76-й і 297-й, які, таким чином, перетворилися на німецько-російські.
Оскільки до числа 51780
Хіві 6-ї польової армії не включені потрапили в оточення Хіві частин 4-ї
танкової армії, Люфтваффе, Абвера, СС і поліції, місцеві збройні формування з
козаків та місцеве самоврядування, то приводиться в літературі цифра в 70 000 і
більше колабораціоністів, що потрапили в оточення, не представляється
фантастичною.
Після звільнення
Сталінграда з 7655 жителів органами НКВС виявлено 502 зрадника (9,6%), в тому
числі: поліцаїв - 68, бургомістрів і службовців адміністрації - 38, Хіві -172,
дезертирів - 19, зрадників - 59, агентів - 46.
ПОВОЄННА ДОЛЯ
КОЛАБОРАНТІВ
При потраплянні в
полон дуже часто чини колабораційних частин розстрілювалися на полі бою, причому не тільки на
Східному фронті. Після того,
як східні батальйони 136-ї східної дивізії особливого призначення, які мали
досвід боїв в Білорусії, зачистили територію Західного фронту,
внаслідок чого англо-канадський десант був розбитий танкістами-есесівцями, (зачистили так, як звикли в
Білорусії) англійці й американці припинили
брати їх у полон. Безсудні
розстріли на полі бою були звичайною справою як на Східному, так і на Західному
фронті.
Як правило, на Східному
фронті з узятих в полон колабораційних підрозділів розстрілювали перед строєм
тільки офіцерів (в полонених козацьких частинах - розстрілювали офіцерів,
унтер-офіцерів і нагороджених орденами і медалями).
У Франції - розстріляли всіх
колишніх чинів Вермахту та СС, ще 105000 колабораціоністів-французів було вбито
під час самосудів.
В Югославії 95000 військовополонених-хорватів розстріляно з 12 по 17
травня 1945 року.
На території СРСР колабораціоністи ховалися до тих пір поки не
пройдуть війська, а потім здавалися НКВД.
