Багато друзів просять мене написати спогади про події 2014 року, в яких я
брав участь, про створення перших, добробатів, перші рейди та операції на
Донбасі, про Іловайськ, Дебальцеве, Піски…
Я відмовлявся, бо якось не відчуваю якоїсь значущості у своїх діях, хоча
багато хто на такі мої аргументи округлюють очі: «Ніфіга собі, незначущі!» Тому
почав писати, так би мовити, в стіл. Може потім, колись впорядкую і щось та
оприлюдню.
Та кілька днів тому попросили мене друзі розповісти про наш триденний рейд
по тилах сепаратистів після Іловайської операції. Кажуть, що така зухвала
операція і ніхто про неї не знає. Власне, для мене цей рейд не був чимось
видатним чи неймовірним. На той час наш «Сармат» пройшов вже не одну сотню
кілометрів бойових доріг Донеччини, взяв участь у кількох операціях в
Покровську (тоді ще Червоноармійськ), Маріуполі, Іловайську, а також провів ряд
рейдів по тилах сепаратистів. Та й після того були Широкіне, Новоазовськ,
Лебединське, Піски.
Ну, до діла.
