Ватність - це збочення

Ярема Галайда

Ватність - це збочення та відсутність будь-якого здорового ґлузду, заперечення очевидних фактів та обожнювання абсолютно хибних речей. 

Ти ба, як політкоректно назвав сволочизм, паскудство та гниль.

Вичитав тут у такої собі поганки, кандидата на Олеся Бузину the Second, дніпровського блогера Максима Бужанського, чергове його випорожнення щодо 9 травня. Щоби не засмічувати вам мізки, стисну той пронос до двох купок більш менш густої субстанції:

1. Радіє Максик, що навколо багато людей 1946-1948 років народження. Тобто, яка радість, що їм пощастило народитися, бо якби не «пабєда», то й не було би їх

2. От переможіть когось самі і святкуйте, а нам вказувати - зась.

Що ж, прокоментую цю маячню, хоча вона того й не варта, бо коментувати кожний бздюх у ватному сортирі - справа невдячна і неприємна.

Про вірність присязі.

Ярема Галайда

Виявляється деякі мої ватні знайомі з довоєнного минулого ще живі, все ще цілком ватні і навчилися лазити в ФБ) Оце один раптом віддзвонився.

Прочитав мій останній пост про ватність)))

Відставний полковник (це до того, що совковій військовій плісняві зараз пенсії піднімають), розповідає, що воював в Афгані, хоча служив у Таджикістані в обслузі транспортників, які літали на Кабул. Нині - завсідник однієї топольської пивнушки (українська пенсія совку дозволяє).

Писатиму українською, хоча воно ґелґотіло московітською:

- Як ти міг таке написати? Ти зрадив Батьківщину. Як ти цього не розумієш? Ще у дев‘яносто першому зрадив! І зараз зраджуєш! За це раніше розстрілювали!!!

Я аж отетерів. Я зраджую Батьківщину??? Потім допетрав про, що воно. Поки я мізками ворочав влн ще щось там мені нарозповідало про Військову Присягу, про офіцерську честь, про славнії побіди, про «неможна воювати з братами», про ще якусь ахінею...

Nаціоналізм чи Аполітизм

За матеріалами ресурсу «Правая Одесса»

Чому останнім часом аполітизм став мало не ідейною течією, наприклад, серед футбольних фанатів? Спробуємо розібратись у цих питаннях і дати на них відповідь. Подаємо значення терміну, використовуючи тлумачний словник Ушакова.

Аполітизм – (з грецької "а" заперечення і politikos – державний, громадський). Відхилення від прийняття участі в політичному житті, часто з метою приховати свої політичні переконання. Виходячи з визначення можна зробити досить простий висновок, що аполітизм – не стільки байдуже ставлення до політичного, державного життя та спроба уникнути прямої участі у даних процесах, скільки приховати свої справжні політичні переконання. З першими питаннями ми розібрались, але постають нові питання. Хто намагається приховати свої справжні політичні погляди, що насправді під ширмою аполітизму приховують його прихильники? Хто вони? Та головне – навіщо впроваджують аполітизм в одеському фанатському русі серед, як правило, молодих та зовсім незрілих людей?

Гетьманат чи федералізація?

Левко Писарчук 

Сучасне державотворення переживає скрутні часи. Довготривале нехтування інтересами громад на фоні поляризації країни піднесли на рівень вимоги частини населення питання федералізації. Однак чи на часі воно в момент загрози тотального сепаратизму? Концепція гетьманату, як ніколи, завчасно запропонувала власне бачення адміністративного поділу в українській держави.

Не має жодних сумнівів, що створена вертикаль влади використовувалась із нерозумним нехтуванням потреб регіонального розвитку, який мав би відбуватися не з огляду на інтереси розподілу політичних та економічних дивідендів для центральної влади, а з метою органічного розвитку країни. Натомість місцеве самоврядування перебувало у цілковитому загоні, громади не мали автономії для гармонійного розвитку власного господарчого потенціалу. І дійсно навіщо розвивати свою землю, коли за те, що виконуються вказівки зверху губернатори, міські та селищні голови отримували гарантовані дивіденди? А громада, на їх думку, мала куштувати їх популістські промови та вдовольнятися черговими намальованими цифрами покращення, про які звітували під час прийняття місцевих бюджетів та програм соціально-економічного розвитку.

Колонія Україна.

Ярема Галайда

Типажі більшовицького колоніалізму

1991 рік був в українській історії роком надій, сподівань і грандіозних очікувань.

«Нарешті! Нарешті! - думала більшість українців, - сталося! Нарешті відбулось!!! Ось вона – НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!!! Оце вже ми заживемо!!! Більше не треба платити у спільну совкову бездонну скарбницю гроші, утримувати незчисленне військо, гнути спину, наче середньовічні кріпаки, на колгоспних полях. Бо СВОБОДА!!! Тепер Україна стане, нарешті, Великою Державою. Вільною від імперського ярма!!!»

І справді, Україна отримала в спадщину від СРСР чималу частку його колишньої могутності. Раптом ми стали єдиними власниками не тільки багатогалузевої, розвиненої економіки, але й другої за чисельністю і оснащеністю армії, могутнього військово-морського і торгівельного флоту, велетенського запасу ядерної зброї…

Українські підприємства випускали все: від голок і ґудзиків до літаків, сейнерів, танків і космічних кораблів. Село годувало не тільки українців, але й мало не пів-Європи. Здавалося, що опершись на таку силу, можна було зробити нашу Вітчизну не просто потужною країною, але й одним з гегемонів у світі, до якого б прислухались всі навколо.

І що з того вийшло? Руїна в економіці, більшість, колись потужних фабрик, заводів, комбінатів розкрадені і зникли або ледь животіють, село агонізує, корупція просякла весь бюрократичний апарат, силові структури стали найзапеклішими ворогами всього українського. Розгул сепаратизму, українофобії, хабарництва… І вінцем того хаосу і ганьби – урка, з бандою державних зрадників і україно-ненависників, на чолі держави нащадків козаків.

1941. За Родіну! За Сталіна!

П'ята серія потужного фільму про Другу Світову Війну створеному на замовлення ТРК "Україна". В цій серії піднята складна і протиречива тема колаборації з нацистами на окупованих  ними територіях СРСР.

Опозиціонери чи колаборанти?

Ярема Галайда

Свободівці і Регіонали вже разом веселяться

Може когось і здивує питання, винесене у заголовок цієї статті, але нині воно стало, як на мене, надзвичайно гостро.

Поштовхом для розгляду цього питання стала моя бесіда, чи дискусія, з моєю дружиною - жінкою розумною і проникливою, яка може іноді так чітко поставити наголос, що предмет обговорення раптом постає різко і гостро окресленим, наче голим, без усіляких прикрас і витівок. Слова ж якось одразу набувають свого первісного значення і вже не допускають двозначності…

Власне, дискусія точилась у моєї жінки на роботі, а мене використали замість такого собі довідника, а потім повідомили про висновки, зроблені в підсумку обговорення. І все це по телефону…

Погляди моєї дружини на політичні події останніх років мені достеменно відомі і тому перебіг дискусії приблизно я собі можу уявити. Вона вже давно вважає, що років так із п’ять суперечності між владою (а точніше, «політикумом») і народом зайшли так далеко, що пора надати, нарешті, слово «Товаришу Маузеру».

Колаборанти. Частина 4.

Продовження книги Вадима Махна "Колаборанти". В цій частині стисло викладається організаційний поділ і порядок підпорядкування у колабораційних  частинах на окупованих нацистами територіях.

Колаборанти. Частина 3.

Солдати РОА на параді

НУМЕРАЦІЯ СХІДНИХ ЧАСТИН

У всіх східних частинах Вермахту основу становив німецький Кадр - німецький штаб, німецькі офіцери і унтер офіцери, невеликі німецькі підрозділи зв'язку та комендантської служби, причому номер присвоювався німецькому кадру. Тому, при заміні солдатів, український батальйон міг стати російським з тим-же номером.  Відомі 664-й фінський і український батальйони, 627-й російський і татарський батальйони і так далі.

Штати східних частин Вермахту.

За Штату 1942р. польовий (піхотний) східний батальйон складався з 1048 чоловік при 17-20 гарматах і мінометах (950 східних солдати при 6 офіцерах і до 100 чоловік німецького КАДРУ, з яких 36 - офіцери).

Колаборанти. Частина 1

Підрозділ РОА приймає присягу

Від сьогодні починаю публікувати на своєму блозі надзвичайно цікаву і повчальну книгу, а точніше, довідник, кримського дослідника на ниві історії Другої Світової війни, капітана першого рангу ЧФ Вадима Махна "Повний перелік ОБ’ЄДНАНЬ і З’ЄДНАНЬ 3-го Рейху з громадян СРСР та емігрантів, а також з мешканців Прибалтики, Західної Білорусії та України"


Ця блискуча праця - результат багаторічної роботи дослідника з безліччю архівних матеріалів, публікацій і фундаментальних праць російських вчених. Саме на них зроблений найбільший наголос. Тому дуже важко звинуватити автора в якійсь заангажованості і "русофобії".

Вадим Махно: "У складi Вермахту служило 500 - 600 тисяч росiян"

Капiтан 1 рангу ВМС України на основi дослiджень московських iсторикiв зiбрав сенсацiйний матерiал

"Метою моєї працi було спростувати мiф про iснування "народiв-зрадникiв" на зразок кримських татар, українцiв чи чеченцiв", -- каже автор "Малої енциклопедiї воєнного колаборацiонiзму народiв СРСР", екс-командувач пiдроздiлу ВМС України капiтан 1 рангу Вадим Махно. Вiн опрацював 52 монографiї й енциклопедiї авторства шанованих московських iсторикiв  -- професорiв, академiкiв. У своїй працi принципово уникав полiтичних оцiнок, це сухий довiдник iз назв, цифр i мiсць дислокацiї нiмецьких бойових одиниць, складених iз представникiв народiв СРСР".