І ось ми йдем у бою життєвому -
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Гімн УПА

четвер, 21 лютого 2013 р.

Опозиціонери чи колаборанти?


Ярема Галайда

Свободівці і Регіонали вже разом веселяться
Може когось і здивує питання, винесене у заголовок цієї статті, але нині воно стало, як на мене, надзвичайно гостро.

Поштовхом для розгляду цього питання стала моя бесіда, чи дискусія, з моєю дружиною - жінкою розумною і проникливою, яка може іноді так чітко поставити наголос, що предмет обговорення раптом постає різко і гостро окресленим, наче голим, без усіляких прикрас і витівок. Слова ж якось одразу набувають свого первісного значення і вже не допускають двозначності…

Власне, дискусія точилась у моєї жінки на роботі, а мене використали замість такого собі довідника, а потім повідомили про висновки, зроблені в підсумку обговорення. І все це по телефону…

Погляди моєї дружини на політичні події останніх років мені достеменно відомі і тому перебіг дискусії приблизно я собі можу уявити. Вона вже давно вважає, що років так із п’ять суперечності між владою (а точніше, «політикумом») і народом зайшли так далеко, що пора надати, нарешті, слово «Товаришу Маузеру».

Отже: перше питання було про те, що означає саме слово «опозиція». Ну відповідь проста, як дрова… здавалося б. А слово це означає – «протиставлення» тобто, «опір, протидія, протиставлення однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам» (Словник іншомовних слів., К.: 1974)

Але в глухий кут мене загнало наступне питання: Що таке колабораціонізм?

 - Ха!!!, - вигукнув я, - та запросто зараз відповім…

І поліз по словниках… А потім раптом подумав: «Чекай-чекай, друже!!! А до чого тут опозиція? Який це зв’язок моя благовірна угледіла між цими словами чи поняттями? Як цікаво!!!»

Спочатку, звісно, відповів, що колабораціонізм – це співпраця, посібництво місцевого населення окупаційній адміністрації і військам загарбника. Він проявляється в добровільній участі громадян окупованої держави чи мешканців загарбаної країни в створених загарбниками органах влади, службі у лавах його армії, службі в органах підтримання порядку, роботі на промислових підприємствах, ну і т.д. і т.п.

А потім і питаю, про зв’язок між опозицією і колаборацією… А жінка мені нове питаннячко підкидає:

 - Що там з владою? Отже, якщо хтось добровільно бере участь в роботі тої чи іншої гілки влади окупаційного режиму, то цим він дає підстави автоматично зараховувати його до посібників і колабораціоністів? А той, хто опирається режиму окупації, протиставляє себе тому режимові і протидіє йому в той чи інший спосіб, відмовляється від будь якої співпраці з ним, і є, як випливає з  наведеного тою визначення, опозиціонером…

Гадаю, тепер будь кому зрозумілий хід думок моєї «другої половинки»!!!

Наша опозиція з усіх трибун кричала, що нинішній режим більшовицько-кримінального олігархату є окупаційним. Один з достойників найнаціоналістичнішої партії України, єдиної надії українців називав ту хунту однозначно: ОРДА!!!

Де ж місце тих, хто бореться з окупантами, опирається режиму окупації, протиставляє себе йому? Ми про те всі добре знаємо: в усі часи в усіх народів це місце було одне: в окопах, на барикадах, в підпіллі, схронах, партизанських загонах, рухах опору і повстанських арміях…

А де місце колабораціоністів? Зрозуміло, що в органах окупаційної влади, незалежно від того, що то за органи. Чи то суди, чи то адміністрації всіх рівнів, чи то законодавчі органи…

Логічно ж: якщо влада в руках окупантів, то на скільки гілок її не поділяй, скільки не прикривай «народним волевиявленням» (тим більше, що ми добряче таки обізнані з достовірністю того волевиявлення), вона все одно залишається О-КУ-ПА-ЦІЙ-НО-Ю!!!  
І будь-яка добровільна участь в роботі тої влади є – КО-ЛА-БО-РА-ЦІ-Є-Ю!!! Де і ким би ти не працював. Державний чиновник? Колаборант! Міліціонер? Колоборант! Служиш в армії? Двічі колаборант!!! Балотуєшся в депутати будь-якого рівня і обираєшся ним??? ТРИЧІ колаборант!!!

Тому коли ми говоримо про «парламентську опозицію», то ми маємо, нарешті, зрозуміти, що немає і не може бути в умовах окупації жодної опозиції крім колабораціоністської, тобто, угодовської банди посібників загарбницького режиму.

Однією своєю участю у виборах до парламенту чи ще, якихось там рад, така «опозиція» визнає законність окупації власної країни. Проводить бандитів і загарбників до влади над своїм народом.

Як пожартувала моя жінка, це все одно, якби до села десь на Волині прийшли гітлерівці і затіяли б вибори старости і поліцаїв, а партизани і бандерівці, замість воювати з ними, офіційно висунули б своїх кандидатів на ці «посади».

Хіба наші предки-козаки бігали по сеймах, думах, диванах??? Та ні, вони "рубалися з панами", "різалися з ордами", вони "скородили списами московські ребра"!!!

А тому, панове, забудьте нарешті, про те, що в нас, наче б то є якась там опозиція.
Її немає й близько!!!

А є натовп посібників і дармоїдів на утриманні окупанта, звісно ж за рахунок експлуатованого ним народу. Тобто, натовп колабораціоністів і зрадників народу.

Бо окупантів розстрілюють не бюлетенями, а кулями!!! Битви з ними ведуть не на «демократичних виборах», не в телестудіях, не в сесійній залі Верховної Ради, не на круглих столах і прес-конференціях, а в окопах, на барикадах, Майданах…  Б’ють окупантів прикладами, ріжуть і колють багнетами, а не переговорами, торгівлею і компромісами. 

Будь-який компроміс з окупантом – це зрада. Будь-яка торгівля з окупантом – це торгівля свободою свого народу, Незалежністю своєї країни, суверенітетом своєї держави. Як тільки ти починаєш торгуватися, то питання вже стоїть не про якісь там принципи, а питання стоїть лишень про ціну за яку ті принципи ти продаси…

Будь-які переговори з окупантом можна вести тільки після того, як від буде розгромлений і обговорювати на тих переговорах можна тільки умови, на яких він капітулює.

Деякі політики зараз говорять дуже смішну річ: Так, наша опозиція – слабка, беззуба, нечисленна, а тому не може ну ніяк вплинути на рішення окупаційної «провладної більшості». Але що робити? Яка є опозиція – така є!!! Іншої не маємо, а тому повинні працювати з тою, яку маємо. І при цьому, ще й мають нахабство звинувачувати у своїх невдачах народ: Він їм і пасивний, і байдужий, і боягузливий, і рабський і, взагалі – біомаса…

Біс забирай!!! Як тій маячні можна вірити???!!! У Верховній Раді сидять представники окупаційної адміністрації і колаборанти, які називають себе опозицією і свідомо дають загарбницькій владі використовувати себе для легалізації тої влади і заважати народові висунути з своїх лав справжню бойову опозицію. 

Якщо питання розглядати саме під цим кутом зору то стає зрозумілими, чому саме вони не спроможні протистояти «провладній більшості». Як же ж можна протистояти тому з ким співпрацюєш???

Хто нині найбільше лякає нас хаосом, заколотами, бунтами??? Та колишні ж «польові командири Майдану», які проміняли помаранчеві прапори Революції на м’які крісельця колабораціоністської ВР!!!

Тому, на питання: опозиціонери у нас у ВР чи колабораціоністи? Відповідь може бути тільки одна – КОЛАБОРАЦІОНІСТИ!!!