Ярема Галайда
Літо 2015 року, «Дозор». Хлопці риють
окопи і тягають колоди на бліндаж.
Стою на дорозі, чухаю потилицю в
роздумах, куди ж приткнути СПГ.
Зі мною командир відділення ПЗРК Віталік
і наш сусід з права, заступник командира 4 роти 93-ї бригади Тандем -
здоровило-галичанин до пояса голий, з причини спеки. В руках у нього була
цифрова рація Моторола:
- Та чого тут метикувати? Осьо ж окоп
для пезееркашників! В нього і тули. Все одно, тут хіба горобці літатимуть.
Ги-ги!
- Та тут таке діло...
Договорити не дав Рагнар. Він саме
підійшов зі шкафоподібним, колишнім старшиною-спецназівцем Котом, який був у
нас на всі руки майстер, але найбільше він полюбляв розвідку.