Меч у пні.

Ярема Галайда

Розповідав мені колись друг мій, Вальгрим Вальгримсон, оповідку від Рагнара Старого.

Прибув якось, у давнину, ще за часів вікінгів, на ярмарок до якогось шведського міста молодий купець. 

Завзятий був парубок, а оскільки торгівля була в ті часи справою ризикованою, то й зброєю володів нівроку. Піратством молодик теж не гребував, а тому, і ватагу мав таких самих відчайдушних молодиків-вікінгів. 

Тож, прибув він у містечко. Аж там тінг відбувається, пішов послухати, які новини у світі та дізнатися які порядки у цій частині Свеаланду. 

Дивиться, просто серед площі стоїть здоровенний пень і встромлено у нього меч.

Ватність - це збочення

Ярема Галайда

Ватність - це збочення та відсутність будь-якого здорового ґлузду, заперечення очевидних фактів та обожнювання абсолютно хибних речей. 

Ти ба, як політкоректно назвав сволочизм, паскудство та гниль.

Вичитав тут у такої собі поганки, кандидата на Олеся Бузину the Second, дніпровського блогера Максима Бужанського, чергове його випорожнення щодо 9 травня. Щоби не засмічувати вам мізки, стисну той пронос до двох купок більш менш густої субстанції:

1. Радіє Максик, що навколо багато людей 1946-1948 років народження. Тобто, яка радість, що їм пощастило народитися, бо якби не «пабєда», то й не було би їх

2. От переможіть когось самі і святкуйте, а нам вказувати - зась.

Що ж, прокоментую цю маячню, хоча вона того й не варта, бо коментувати кожний бздюх у ватному сортирі - справа невдячна і неприємна.

Про вірність присязі.

Ярема Галайда

Виявляється деякі мої ватні знайомі з довоєнного минулого ще живі, все ще цілком ватні і навчилися лазити в ФБ) Оце один раптом віддзвонився.

Прочитав мій останній пост про ватність)))

Відставний полковник (це до того, що совковій військовій плісняві зараз пенсії піднімають), розповідає, що воював в Афгані, хоча служив у Таджикістані в обслузі транспортників, які літали на Кабул. Нині - завсідник однієї топольської пивнушки (українська пенсія совку дозволяє).

Писатиму українською, хоча воно ґелґотіло московітською:

- Як ти міг таке написати? Ти зрадив Батьківщину. Як ти цього не розумієш? Ще у дев‘яносто першому зрадив! І зараз зраджуєш! За це раніше розстрілювали!!!

Я аж отетерів. Я зраджую Батьківщину??? Потім допетрав про, що воно. Поки я мізками ворочав влн ще щось там мені нарозповідало про Військову Присягу, про офіцерську честь, про славнії побіди, про «неможна воювати з братами», про ще якусь ахінею...

Вата пророкує

Ярема Галайда

Писав оце у Фейсбуці черговий пасквіль щодо московітської тупості та здрібнення ватанської ботоотари. Спадали на думку та оформлювались у словесні форми усілякі визначення на кшталт: совєцький чєлавєк - результат інцесту мертв’ячини і лайна...

Аж тут приходить мені в приват вітання з того світу, так би мовити. Незнайомка-московітка з головою в акваріумі на аватарці спочатку насварила мене за те, що зуби сушу в коментах і це мені так просто не минеться!

А потім вивалила на мене цілий стос апокаліптичних пророцтв пресвятої матінки Ватанги, яка отримала їх від самісінького Хермеса Трипергіста при поседництві дельфійської піфії, а той уздрів майбутнє оком, яке стирив у старушенцій сестер Грай. Ну, звісно печатка Аполона в наявності та підписи з резолюціями Ієгови та Велеса з Одіном в кутку. Вішну та Ахура Мазда теж щось накарябали, ще й Будда з Аматерасу чимось там приложились.

Щлях до маргінесу

Ярема Галайда

І знову грають сурми! Знову розносяться заклики до повстання, Революції, Майдану! Знову якісь люди вимагають, кричать, обурюються, галасують, клянуть і сваряться через те, що не йде народ на Майдан.

Тільки, якщо раніше хоч осбистості були серед зазивал, то тепер взагалі не зрозуміло хто і для чого кличе.

"Такого то числа, всі на Майдан! Нас має бути багато! Тільки тоді нас почує влада! Нас має бути мільйон! Дивіться на Вірменію! Вірмени горді, круті мужики! А ви всі раби! Постгеноцидний гній, слабаки!!!"

Ну Бог з нею, з Вірменією. Там рвонуло, звісно, тільки ще невідомо, що там витанцюється. Вірмени, як на мене, зараз ще там, де ми були у 2004. Так що ще грести їм і грести.

Мене більше цікавить Українська реальність.

Про корисних ідіотів.

Ярема Галайда

Пішло-понеслось старе, притрушене нафталіном белькотіння: Народ не винен! То всьо Путін! Народ пользують, а самі багатіють! То між президентами війна, а між народами мир і дружба!

Розумова відсталість та тупість - ось головна особливість цих корисних ідіотів Ху&ла в Україні. А ще боягузтво та моральний кретинізм, який вони ховають під маскою пацифізму та альтруїзму. Звісно це не стосується прямих агентів Кремля та його п‘ятої колони. Ці все прекрасно розуміють і вміло плодять корисних ідіотів з числа синіх панчох, ханжів та розумово відсталих.

Народ не винен? Та ви що?

І знову про етапи Революції.

Завжди був скептично налаштованим до тих дивнуватих сентенцій, якими частенько годують нас філософствуючі хитровани. Ну наприклад: "Безкоштовний сир буває лише в мишоловці". Та Ви що? Жодного разу не бачив аби миші за щось платили.

Та і якщо я схотів комусь, по доброті душевній, чимось допомогти, то це я його в паску заманюю виходить?

Або оце: "Якщо хтось просить їсти, не давай йому рибу, а дай вудочку" Ха! Та якщо хтось вже просить їсти, то це його або дожало, або це гівнюк, який вже звик за чужий рахунок харчуватися і його, хоч вчи, хоч не вчи - рибу не ловитиме.

З числа цих же інтелектуальних вивертів, як на мене, походить і "Революція пожирає своїх дітей".

Та ні. Тут зовсім інше.

От наші революціонери, надихнуті успіхом Майдану, раптом вирішили, що все їм до снаги і Революції печуться, як пиріжки. Ні, шановні, так не буває. Більше того, на кожному етапі Революції потрібні зовсім інші люди і абсолютно різні методи.

Спитайте у будь-кого з цих скороспілок: А скільки етапів у революції?

Повірте, відповідь дадуть лічені одиниці.

Я вже змучився про це говорити але повторюся вчергове

Симфонія війни

Ярема Галайда

На початку літа 2015 року прибули ми з Дніпром-1 у Піски. Точніше, нам дали флангову позицію на об‘їздній, неподалік «Республіки Міст». Називалась вона «Берлога». 

Препогана позиція! З ніяким обзором, цілою мережею прихованих підходів до неї з боку противника і божевільною системою вогню. 

Але, на ній були обладнані класні бліндажі під бетонним покриттям півтораметрової товщини і видовбані в бетоні та асфальті стрілецькі ячейки. 

А найбільшим плюсом Берлоги було те, що з неї відкривався прекрасний вид на Піски і їхні околиці, аж до Авдіївки на півночі і пагорбів перед Уманським на заході. Степ проглядався в тих напрямках мало не на десять кілометрів.