Ярема Галайда
Ватність - це збочення та відсутність будь-якого здорового ґлузду, заперечення очевидних фактів та обожнювання абсолютно хибних речей.
Ти ба, як політкоректно назвав сволочизм, паскудство та гниль.
Вичитав тут у такої собі поганки, кандидата на Олеся Бузину the Second, дніпровського блогера Максима Бужанського, чергове його випорожнення щодо 9 травня. Щоби не засмічувати вам мізки, стисну той пронос до двох купок більш менш густої субстанції:
1. Радіє Максик, що навколо багато людей 1946-1948 років народження. Тобто, яка радість, що їм пощастило народитися, бо якби не «пабєда», то й не було би їх
2. От переможіть когось самі і святкуйте, а нам вказувати - зась.
Що ж, прокоментую цю маячню, хоча вона того й не варта, бо коментувати кожний бздюх у ватному сортирі - справа невдячна і неприємна.
1. Ватничок-«інтелектуал» спочатку сором‘язоиво не згадав про те, що війну, яка унесла десятки мільйонів життів, розв‘язав не сам-один Адольф Алоїзович, а на пару з Йосипом Вісаріоновичом. Два роки з шести, які тягнулася Друга світова Сталін був найвірнішим союзником Гітлера і проводив таку саму загарбницьку політику, як і він.
І якби Сталін не був паскудою і не готував удару Гітлеру в спину, то не було би й німецького вторгнення. Не згадує подонок, що війну вели з боку совка такі дебіли, які своїм тупорилим командуванням спромоглися загнати в могили власних солдатів стільки, що їх можна вважати скоріше співучасниками масового вбивства, а не воєначальниками.
Радіє народжуваності, дебілочок?
Ну так розповім один фактик.
Призвали мене в армію ще у 1985 році. Чим знаменний був той рік? А тим, що це був вже п‘ятий рік з моменту скасування заборони на призов студентів. Людей мало було в совку. Не вистачало хлопців аби в армії служити. Тому й почали брати студентів.
Те саме було і у 60-х.
Чому?
Та тому, що у 60-х служили діти фронтовиків Другої світової, а у 80-х - їхні онуки.
Червоні ублюдки зі своїми штрафбатами, чорносвитками, польовими військкоматами, «тактикою хвиль», загороджувальними загонами, наказами «Ні шагу назад», так вели війну що ще й через 20, і 40 років нещасна країна оговтатись не змогла.
А щоби не розслаблялися раби - їм ще й Голодомор 1946 року влаштували. Народ-переможець вмирав від голоду після війни! Так, що не багато ходить на теренах колишнього концтабору СРСР людей 1946-1948 років народження.
Збрехамши таварісч совкодрочер...
То що ж святкують ті придурки і наволоч? Правильно, перемогу упирів над власним народом. Радіють, що он скількох уіграли бездарно аби самим і далі жирувать на шиї у тих, кому пощастило не здохнути десь від кулі в спину.
2. А кого це святкувальники там перемогли, аби нам тут, у нашій країні, вказувать? Хочете совкових свят? Ну так забирайте їх і топайте до совка, а тут у на Незалежна Держава Україна. Нам вашого кривавого упиряцтва не треба.
Що? Нема совка?!! Та ви що? Так ви ж, наче, переможці? То де ж те заради чого перемагали ваші діди? Зіслизло?
Вам, негідникам, ваші дєди залишили у спадщину Савєцкій Саюз, а ви його профукали, просрали, втратили, здали тим, хто проти нього воював?
І після цього ви, убогі, ще щось про «пабєди» і «дєдав» кувікаєте?
Невдахи! Дрянь і погань!
