Ярема Галайда
Все гучніше і частіше лунають заклики до повстання і збройного спротиву центральній владі в Україні з боку деяких революціонерів та "атошників".
Нову хвилю цих закликів спровокували арешти кількох, пов'язаних з одіозним комбатом батальйону "Донбас" Семеном Семенченком.
Я не буду аналізувати їхні успіхи та провали на фронті, оцінювати їх політичну діяльність, обсмоктувати причетність до криміналітету (з цим хай розбирається суд). Не стану навіть дорікати, що повстання, бунт, революція у воюючій країні - вірний шлях до поразки в ній. Хочу просто розібратися, а чи готові до повстання ті, хто закликає до нього?
Читаючи чи слухаючи ці заклики складається враження, що ті, хто їх виголошує вважає, що "Достатньо лишень топнути ногою і на тому місці постануть легіони", як казав свого часу Гней Помпей. Топав він чи ні, але у Цезаря, з рештою, легіонів виявилося більше, що і вирішило долю нещасного Помпея.
