Доба,
яку ми звикли називати Першими визвольними змаганнями, потребує сьогодні нового
історичного прочитання. Багато хто звик говорити про ті криваві роки переважно
в сумних інтонаціях переможених і принижених. Нам часто нав’язують народницький
(або ж "націонал-демократичний”) варіант української історії, де вся наша
історія описується як серія постійних поразок, а мазохізм намагаються
представити як основу нашого національного характеру.
Така убога теорія
призводить до того, що все героїчне та войовниче свідомо з української історії
прибирається, натомість поразки смакуються і перетворюються на "опорні
точки” нашої історії.
