Левко Писарчук
Сучасне
державотворення переживає скрутні часи. Довготривале нехтування інтересами
громад на фоні поляризації країни піднесли на рівень вимоги частини населення
питання федералізації. Однак чи на часі воно в момент загрози тотального сепаратизму?
Концепція гетьманату, як ніколи, завчасно запропонувала власне бачення
адміністративного поділу в українській держави.
Не має
жодних сумнівів, що створена вертикаль влади використовувалась із нерозумним
нехтуванням потреб регіонального розвитку, який мав би відбуватися не з огляду
на інтереси розподілу політичних та економічних дивідендів для центральної
влади, а з метою органічного розвитку країни. Натомість місцеве самоврядування
перебувало у цілковитому загоні, громади не мали автономії для гармонійного
розвитку власного господарчого потенціалу. І дійсно навіщо розвивати свою
землю, коли за те, що виконуються вказівки зверху губернатори, міські та
селищні голови отримували гарантовані дивіденди? А громада, на їх думку, мала
куштувати їх популістські промови та вдовольнятися черговими намальованими
цифрами покращення, про які звітували під час прийняття місцевих бюджетів та
програм соціально-економічного розвитку.
