Корогви Грюнвальда

Липень 1410 року видався спекотним і бурхливим, власне, як і весь цей рік, що став першим роком великих звершень XV століття. Це століття було наповнене грандіозними історичними подіями як у Європі так і в усьому світі. Це було століття розквіту Ренесансу, полум’яної проповіді Яна Гуса і гуситських війн. Це було століття закінчення Столітньої війни і великих географічних відкриттів, століття початку Реформації по всій Європі і Реконкісти в Іспанії, століття відкриття Америки. Дійсно - знакове століття в історії Європи.

Та в липні 1410 року воно ще тільки починалось і всім цим подіям ще тільки належало відбутися. А відкрила перелік цих звершень грандіозна битва між об'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського та військами Тевтонського ордену, що відбулася 15 липня 1410 року поблизу сіл Грюнвальд і Танненберг (нині територія Польщі). Ця битва увійшла до літописів слов'ян, під назвою Грюнвальдської, а до літописів західноєвропейських істориків, як битва при Танненберзі.

Битва на Ворсклі.

 Ярема Галайда

Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський
Вітовт Великий

            Історія України часів після монголо-татарської навали довгий час залишалася білою плямою для більшості українців. Тільки зараз вона починає поступово виходити на світло з тіні століть. Московська, а потім і Радянська, історіографія старанно обходила, замовчувала, а найчастіше, по просту перебріхувала цю бурхливу, драматичну і героїчну пору в історії українського і білоруського народів.

Причина ж такої підлості полягає в тому, що саме в цей час народи Литви (теперішня Білорусь), України-Русі, Польщі вели непримиренну, виснажливу боротьбу з монголо-татарськими загарбниками і вийшли з цієї боротьби переможцями. Московія ж, підкорившись поневолювачам і прийнявши ганебне ярмо рабства, довгий час залишалась осторонь від цієї епічної битви, а якщо й приймала в ній хоч якусь участь то, найчастіше, на боці завойовеиків.

Пізніше – у XVIII – XIX ст. - московська історіографія всю заслугу подолання так званого монголо-татарського гніту привласнила собі, а тому всіляко замовчувала і боротьбу Данила Галицького і його нащадків, і переможні походи проти ординців литовсько-руських князів, і свою підлу співучасть у злочинах ординців. Приховували москвини, нарешті, і той факт, що на час Куликовської битви (достовірність якої так ніхто й не довів), яку москвини називають однією з перших спроб визволення Московського князівства з під татарського ярма, Україна, з допомогою Литовського князівства, вже шістдесят років як позбулася влади монголів.