Завжди був скептично налаштованим до тих
дивнуватих сентенцій, якими частенько годують нас філософствуючі хитровани. Ну
наприклад: "Безкоштовний сир буває лише в мишоловці". Та Ви що?
Жодного разу не бачив аби миші за щось платили.
Та і якщо я схотів комусь, по доброті
душевній, чимось допомогти, то це я його в паску заманюю виходить?
Або оце: "Якщо хтось просить їсти,
не давай йому рибу, а дай вудочку" Ха! Та якщо хтось вже просить їсти, то
це його або дожало, або це гівнюк, який вже звик за чужий рахунок харчуватися і
його, хоч вчи, хоч не вчи - рибу не ловитиме.
З числа цих же інтелектуальних вивертів,
як на мене, походить і "Революція пожирає своїх дітей".
Та ні. Тут зовсім інше.
От наші революціонери, надихнуті успіхом Майдану, раптом вирішили, що все їм до снаги і Революції печуться, як пиріжки. Ні, шановні, так не буває. Більше того, на кожному
етапі Революції потрібні зовсім інші люди і абсолютно різні методи.
Спитайте у будь-кого з цих скороспілок:
А скільки етапів у революції?
Повірте, відповідь
дадуть лічені одиниці.
Я вже змучився про це говорити але
повторюся вчергове
.
Етапів у Революції ТРИ.
У будь-якої, за будь-яких часів і
будь-де в світі.
Це факт і це Закон, який діє незалежно
від того вашого знання чи незнання про нього. Діє залізно і невідворотно, як
гільйотина.
Говорили та писали про це всі до єдиного
творці вдалих та не дуже Революцій. Але ж теорія для наших
"практиків" - ніщо. Вони звикли досвіду набиратися на власних лобах
та шиях. Тому, часто-густо, ті шиї звертають, а голови роpбивають. Їхні наступники вішають собі на аватарку фото
чергового невдахи на сторінці у Фейсбуці і продовжують прямувати його шляхом до
маргінесу або ж до безґлуздої погибелі, вперто ігноруючи реальність.
Ще у 2008 році, коли починав діяльність
в Дніпрі наш гурток Української Національної Громади, ми почали готувати і
пропагувати ідеї Революції. І твердо вбили собі у голови що:
Перший етап.
Умовно називається етапом поширення ідеї
або по простому - пропаганда. На цьому етапі розробляється і
впроваджується в маси ідея про необхідність заміни існуючого ладу чи державного
устрою іншим, більш досконалим і відповідним до умов часу та потреб громадян,
ладом чи державним устроєм. Звісно, бажано було б запропонувати альтернативу...
На цьому етапі працюють інтелектуали. Філософи, журналісти, науковці,
письменники, суспільствознавці та економісти. Ну наприклад такі, як Копернік,
через якого вся Європа стала дибки на кілька століть або ж Маркс з Енгельсом,
Адам Сміт. В нашому ж випадку - Донцов, Петлюра, Грущевський, Сціборський,
Міхновський, Мельник та Бандіра і ще ціла плеяда інтелектуалів. Вони будують
модель майбутноього устрою, держави, ладу.
Та на другому етапі вони стають мало
придатні і їх посувають могутнім плечем люди іншого складу, заражені ідеями людей першого етапу.
Отже, етап другий.
Боротьба за владу. На цьому етапі
можуть виринати люди різного складу, але об'єднує їх одне - фанатизм та
твердолобість, впертість та відчайдушність, переконаність та відданість ідеї,
наполегливість та нерозбірливість у засобах, авантюризм. І чим сильніші ці
якості, тим вдалішим буде завершення цього етапу для Революції. При чому, саме
такі люди необхідні при будь-якому повороті подій та методі взяття влади. У
випадку насильницького захоплення і громадянської війни, які теж являються
формою боротьби за владу, вони стануть бойовим авангардом і тараном. У випадку
ж мирного приходу до влади вони будуть найзатятішими агітаторами і назлішими
депутатами парламенту.
Але саме вони стануть гальмом і
перешкодою на третьому етапі Революції.
Етап Перебудови та докорінних
реформ. Це етап, коли ідеї та задуми першого етапу починають
втілюватися у життя. І ось тут потрібні вже зовсім інші люди і зовсім інші
методи роботи. Треба займатися законотворчістю, будівництвом та розвитком. Тут потрібні
люди хазяйновиті, врівноважені, наполегливі та старанні, а країні протібен мир
та спокій.
І саме тому, коли Ярош говорить, що
настала пора переходити до третього етапу революції, то він говорить саме про
це, а не про третій Майдан.
Саме тому, повторюся, люди другого
етапу, зі своїм неспокійним характером та схильністю до авантюр, стають
непотрібні. Більше того, шкідливі!
Ніколи не задумувались чому Гітлер
влаштував Ніч Довгих Ножів своїм найвідданішим і найбойовитішим прибічникам з
СА? Та тому, що вони своєю агресивністю та "запаяністю" вже лякали
німців з числа тих хто коливався і замість вносити мир та спокій хотіли повстання
та різанини.
А чому Сталін вирізав на корню всіх цих
троцкістів, бухарінців, каменівців? Та тому, що замість займатися реформами
вони все ще марили "перманентною революцією". Звісно що реформи
Сталіна були жахіттям та насаджувалися кривавим терором, але ці діячі були ще
страшніші у своєму бажанні війни та заколотів.
А от у Кромвеля все пройшло, як по
нотах. Хто робив Революцію, спокійненько увійшли у новий ритм розбудови і
чудово вписалися.
Те саме і з США. Відбулася революція,
потім Війна за незалежність, а там і побудова нової країни, а на сцені -
практично все ті ж люди.
Мексиканська революція. Знову ж те саме.
Всі ці напіврозбійницькі революційні ватажки гармонійно влилися у генералітет
нової мексиканської армії.
Тому не Революція поїдає своїх дітей, а
буває так, що діти гризуть одне одного.
Гетьманат буде збудований за будь-яку
ціну
