І ось ми йдем у бою життєвому -
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Гімн УПА

понеділок, 7 травня 2012 р.

Колаборанти. Частина 1

Підрозділ РОА приймає присягу
Від сьогодні починаю публікувати на своєму блозі надзвичайно цікаву і повчальну книгу, а точніше, довідник, кримського дослідника на ниві історії Другої Світової війни, капітана першого рангу ЧФ Вадима Махна "Повний перелік ОБ’ЄДНАНЬ і З’ЄДНАНЬ 3-го Рейху з громадян СРСР та емігрантів, а також з мешканців Прибалтики, Західної Білорусії та України"


Ця блискуча праця - результат багаторічної роботи дослідника з безліччю архівних матеріалів, публікацій і фундаментальних праць російських вчених. Саме на них зроблений найбільший наголос. Тому дуже важко звинуватити автора в якійсь заангажованості і "русофобії".




Вадим Махно

Довідник
Повний перелік ОБ’ЄДНАНЬ і З’ЄДНАНЬ 3-го Рейха з громадян СРСР і емігрантів, а також з мешканців Прибалтики, Західної Білорусії та України

(видання 2-е виправлене і доповнене)



ПРО ДОВІДНИК

Довідник «Повний перелік об'єднань і з'єднань 3-го Рейху з громадян СРСР і емігрантів», підготовлений Вадимом Махно, буде корисним посібником для істориків та журналістів, які досліджують проблематику колабораціонізму в 2-й Світовій війні.

У довіднику представлено надзвичайно цікавий матеріал, що охоплює виключно сухі цифри і голі факти. Незаперечною перевагою довідника є повна відсутність оціночних суджень, коментарів політичного характеру, не кажучи вже про міфи та ідеологеми, якими перенасичена історіографія останньої Світової війни, а вже, тим більше, історіографія колабораціонізму. 

Вадим Махно ретельно і надзвичайно сумлінно узагальнив і звів воєдино численні уривчасті дані, «розсипані» в безлічі російських і європейських видань, простежив майже всі стадії формування, переформування та розформування різних з'єднань і частин з особовим складом з числа громадян СРСР і емігрантів з колишньої Російської Імперії, а також учасників Білого руху. Упорядник довідника представив об'єктивний статистичний матеріал щодо етнічної складової досліджуваних формувань. У короткій формі запропоновані і відомості, які стосуються бойового шляху відповідних армій, корпусів, дивізій, бригад, так само як і подальша доля їх особового складу після поразки Німеччини та її Союзників у 2-й Світовій війні.

Довідник безсумнівно буде сприяти більш об'єктивному і неупередженому вивченню драматичних подій європейської та світової історії минулого століття.
Ігор Лосєв,
кандидат філософських наук,
доцент Національного університету «Києво -Могилянська академія ».


ВСТУП

Під час Другої світової війни з 73 мільйонів мешканців СРСР в окупації виявилося більше 30 млн. українців, більше 20 млн. росіян, приблизно 8 млн. білорусів, близько 5 млн. народів прибалтійських республік, більше 1,5 млн. поляків СРСР, до 3млн молдованів і румунів, до 2-х мільйонів євреїв, 0,2 млн. кримських татар.

Сотні тисяч, якщо не мільйони, наших співвітчизників служили в різних озброєних і воєнізованих формуваннях, в установах 3-го Рейху. У довіднику наведена відносно повна інформація по більш ніж 100 з'єднань (бригада, охоронний корпус, дивізія, бригадна й дивізійна група, легіон, корпус самооборони) і по 10 об'єднаннях (збройні сили, армія, корпус).

Дані про іноземні формування в поліції, Абвері, Крігсмаріне, Люфтваффе, воєнізованих організаціях: Тодта (будівництво), Шпеєра (транспорт), RAD (робоча) в довіднику практично відсутні, оскільки в їх складі майже не формувалися іноземні частини більші за полк або батальйон, які автором через їх чисельної незначності не враховуються.

Складаючи 50% від загального числа населення, яке опинилося в окупації, з українців було сформовано:

- Дивізій і охоронних корпусів - 1 з 40 - 2,5%;
- Бригад - 3 з 60 - 5%;
- Полків - 20 з 250 - 8%;
- Батальйонів - 120 з 1100 - 11%.

ВИНИКНЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ
оформлення російського та українського колабораціонізму.

1 квітня 1933, рівно через 3 місяці після приходу до влади, за особистим розпорядженням Адольфа Гітлера було створено Зовнішньополітичне бюро НСДАП (Націонал-Соціалістичної Німецької робітничої партії). Очолив бюро А. Розенберг (балтійський німець, керівник МЗС Німеччини, майбутній міністр Східних територій).

Східний відділ Бюро очолив Г.Лейббрандт, німець, який народився в Україні.

При Східному відділі Бюро з ініціативи Розенберга було створено РОНД - «Російський об'єднаний національно-соціалістичний рух».

Керівники РОНД: Свєтозаров, він же Г.Пельхау, балтійський німець, полковник Герштельманн і князь Оболенський. Поступово до РОНД приєдналися, принаймні ідейно, більшість білогвардійських організацій. Так, 02.01.1937 р. голова РОВС (Російський Загальновійськовий Союз) генерал Міллер видав наказ по РОВС, яким проголошувалося: «Ми, члени РОВС, є ідейними фашистами».

У 2-й половині квітня 1933р. був заснований «Особливий Український Відділ РОНД», який поставив перед собою завдання об'єднати під заступництвом Німеччини всю українську еміграцію.

ВОРОГИ і ЗРАДНИКИ. ВИЗНАЧЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА.

Це питання було вирішене на зустрічі лідерів СРСР, США і Великобританії в Ялті. За Ялтинському угодою 1943 року, громадянство воюючих країн визначалося за станом на початок 2-ої світової війни, тобто станом на 01.09.1939 року.

Таким чином, мешканці Литви, Латвії, Естонії, Заходу Білорусії, Західних областей УРСР, включених до складу СРСР наприкінці 1939 року, а також Чернівецької та Закарпатської областей УРСР, включених до складу СРСР в 1940-му році, не вважалися громадянами СРСР, так само як і білоемігранти.

При відкритті на представників еміграції і мешканців західних регіонів УРСР і БРСР кримінальних справ за зраду і колабораціонізм, їм спочатку надавалося громадянство СРСР.

ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ.

З початку війни військовополонені Вермахту направлялися в дивізійні та корпусні табори - ауфгангтабори, потім - в армійські збірні пункти, звідти - в пересильні (транзитні) табори - Дулаг, що перебували у віданні ОКХ-головного командування сухопутних військ. Потім військовополонені прямували до таборів ОКВ - верховного командування збройних сил. Табори ОКВ були 2-х типів: офлаги - офіцерські табори і шталаги - загальні табори. Комісари, командири формувань та штрафники з офлагах, щталагов, люфт лагів - таборів Люфтваффе і морлагів - таборів Крігсмаріне, направлялися до концтаборів СС.

Типовий шталаг - 10000 військовополонених: німців - 14 офіцерів, 23 унтер-офіцери, 61 рядовий, 33 - службовців і нестройовий персонал. Всього - 131 німець а також батальйон або роти охорони з солдатів не придатних до стройової служби (ополченці, одужуючі, фолькштурмісти, місцева поліція і самооборона).

Наприклад, у Норвегії, де було 90 000 військовополонених, функціонувало 3 шталаги ОКВ № 303, № 330, № 380 з 271 підлеглим робітникам табором на 40000 чоловік, у середньому по 150 осіб в робочому таборі, ще 50000 чоловік знаходилося в 31 батальйоні: 18 робочих батальйонів, 7 будівельних батальйонів, 2 батальйони постачання і 4 авіаційні будівельні батальйони по 1500-2000 чоловік.

Всього потрапило в полон 5,74 мільйона чоловік (5160000 чоловік - без урахування партизанів, підпільників, ополченців, чинів НКВС), а також східних робітників і членів колабораціоністських формувань, ув'язнених у табори військовополонених.

Відпущені німцями з полону в 1941 році 318 000 військовополонених, з яких 41000 - німці, прибалти, білоруси а 277761 - українці).

Втекло з полону 67000 чоловік.

Звільнено німцями з полону в 1942-1944рр. всього 505000 чоловік. Це «добровольці» Вермахту: до160-170 000 представників народів Кавказу, Поволжя і Середньої Азії, 60-70 тисяч українців і 260-280 тисяч росіян, включаючи козаків.

Звільнено з полону РККА і союзниками - 1,9 млн осіб.

Загинуло в полоні - 3222000 осіб - 57%, у тому числі:
- Страчено - 473 000 осіб, 8%;
- Загинуло від голоду і хвороб - 1981000, 35%;
- Померло при транспортуванні - 768 000 осіб, 13%.

Для порівняння, в 1-у Світову війну на бік ворога перейшли лише кілька тисяч з 4-х мільйонів військовополонених Російської імператорської армії.

У роки 2-ї Світової війни з 232000 військовополонених англо-саксів (англійців, американців, канадців, ново-зеландців) загинуло в полоні 8348 осіб - 8,3%, перейшло на службу німцям - 300 осіб, 0,12%, (250 - фольксдойче, 35 ірландців і 15 англосаксів).

КОЛАБОРАЦІОНІСТИ-ГЕНЕРАЛИ.

Близько 300 генералів - колабораціоністів служило в різних установах 3-го Рейху. З 83 радянських генералів, що потрапили в полон, 23 - вбито в полоні, бігло з полону - 5, один після втечі загинув у бою. Повернулося з полону на Батьківщину 37 генералів, з яких 26 відновлено у званні і в правах.

Всього фашистам служило близько 200 російських генералів:
- 20 радянських громадян стали російськими фашистськими генералами;
- 12 радянських генералів і комбригів, (з М.Шаповаловим, довоєнним начальником Севастопольського артилерійського училища - 13);
- 3 генерал-лейтенанти: Власов А.А., Трухін Ф.Н., Малишкін В.Ф.;
- 1 дивізійний комісар: Жиленков Г.Н.;
- 6 генерал-майорів: Закутний Д.Є., Благовещанскій І.А., Богданов П.В., Будихто А.Е., Наумов А.З., Саліхов Б.Б.;
- 3 комбриги: Бессонов І.Г., Богданов М.В.; Севостьянов А.І.

Слід зазначити, що перебіжчик, командир корпусу берегової оборони ЧФ полковник РККА М. Шаповалов, здався в полон в 1942 році під Армавіром, уже в полоні отримав звання генерал-майора РККА і німці звання визнали. Надалі він командував 700-ю дивізією Вермахта (вона-ж 3-а дивізія РОА НД КОНР).
НА СЛУЖБІ ГІТЛЕРА:

І. Російські генерали, колишні радянські офіцери.

  1. Генерал-майор Буняченко - командир 600-ї дивізії Вермахту (вона-ж 1-а дивізія РОА СВ КОНР), колишній полковник, командир дивізії РККА.
  2. Генерал-майор Мальцев - командувач ВПС КОНР, колишній директор санаторію «Авіатор», раніше - командувач ВПС СибВО, полковник запасу РККА.
  3. Генерал-майор Кононов - командир 3-ї Зведено-козачої пластунської бригади 15-го Козачого кавалерійського корпусу військ СС Головного оперативного управління СС (ФХА-СС), колишній майор, командир полку РСЧА.
  4. Генерал-майор Звєрєв - командир 650-ї дивізії Вермахту (вона-ж 2-а дивізія РОА НД КОНР), колишній полковник, командир дивізії РККА.
ІІ. Російські генерали, колишні громадяни СРСР.

1 Генерал-майор Доманов - командир Козацького охоронного корпусу Козачого Стану Головного Управління Козацьких Військ Головного Управління СС (ФА-СС), колишній сексот НКВД.
2  Генерал-майор Павлов - похідний отаман, командир Групи Походного отамана ГУКВ.
3   Ваффенбригаденфюрер - генерал-майор військ СС Камінський Б.С. - Командир 29-ї гренадерської дивізії військ СС «РОНА» (російської № 1) Головного оперативного управління СС (ФХА-СС), колишній інженер.

ІІІ. Російські генерали - білоемігранти.

1. Генерал кавалерії (генерал-лейтенант вермахту) П.Н Краснов-старший - білогвардієць, начальник Головного Управління Козацьких Військ, Головного Управління СС (ФА-СС).
2.    Генерал-лейтенант Шкуро - начальник козачого резерву Головного Управління СС (ФА-СС).
3.    Генерал-майор Штейфон - командир Російського охоронного корпусу Вермахту.
4.    Генерал-лейтенант Балабін Є.І. - Член ГУКВ-КОНР.Генерал-лейтенант Науменко В.Г. - Член ГУКВ-КОНР.
5.    Генерал-майор Туркул - командир Запасний бригади козачого резерву ГУКВ ФА-СС.
6.    Генерал-майор-інженер Шелест-белоємігрант, член ГУКВ КОНР.
7.  Генерал-майор Краснов С.М. - середній - білогвардієць, заступник начальника Головного управління Козацьких Військ, Головного управління СС (ФА-СС).
8. Генерал-майор ДьяковВ.А. - Чиновник «Легіону Шпеєра», сформував з белоємігрантов 2 автотранспортних батальйону № 67 і № 69 (по 7 рот кожний).
9. Генерал-майор Зборівський В.Е.-білогвардієць, командир 1-го Зведено-козацького полку Російського охоронного корпусу в Сербії.
10.  Генерал-майор Гонтарев Б.В. - Білогвардієць, начальник штабу Російського охоронного корпусу в Сербії (командир 3-го полку).
11.    Генерал-майор Попов П.Х. - Начальник Кадетського корпусу КОНР імені великого князя Костянтина.
12.    Генерал-майор Духопельников - командир Козачій пластунської бригади польової поліції Вермахту.
13.  Генерал-майор Черепов А.Н. - Командир запасного батальйону Російського охоронного корпусу.

Всього на службі фашистів було більше 150 російських генералів - емігрантів.

IV. Українські генерали - емігранти.

1. Генерал-хорунжий УНА - генерал-хорунжий Шандрук, голова Українського Національного Комітету - Командувач УНА.
2.  Генерал - хорунжий УНА - генерал-хорунжий УНР М.Омельяновіч-Павленко, емігрант, начальник військового відділу УНК.
3.   Генерал - майор УНА Дьяченко, командир 1-й протитанкової бригади УНА «Вільна Україна», полковник польської служби.
4.    Генерал-майор УНА О.Вишневський, емігрант, член штабу УНА з 12.03.45г.
5. Генерал-майор УВВ М. Капустянський, емігрант, начальник штабу УВВ «Оствербанда» Осттруппен Вермахту.

V. Білоруські генерали.

1. Генерал-майор Езовітов К.Є., член Білоруської Центральної Ради, командир Білоруського легіону (1-й білоруської дивізії).
VI. Естонські генерали.

1.    Легіонсгруппенфюрер генерал-лейтенант СС Й.Соодла, начальник інспекції естонського легіону СС.

VII. Латиські генерали.

1.    Генерал Х.Браншневітц, командир з'єднання у складі Абверу.
2.  Легіонс групенфюрер - генерал лейтенант військ СС Бансгерскіс - начальник інспекції латвійського легіону СС.
3.    Генерал-майор Денкерс, член Латвійського уряду.

VIII. Вірменські генерали.

1.      Генерал-майор Кананян «Дро», голова Вірменського комітету.

IX. Грузинські генерали.

1.    Генерал-майор Маглакелідзе, голова Грузинського комітету.

X. Північнокавказькі генерали.

1.    Генерал-майор Бічерахов П.Ф., начальник Північнокавказького відділу КОНР.
2.    Генерал-майор Улаган, голова Північнокавказького комітету.