 |
| Підрозділ РОА приймає присягу |
Ця блискуча праця - результат багаторічної роботи дослідника з безліччю архівних матеріалів, публікацій і фундаментальних праць російських вчених. Саме на них зроблений найбільший наголос. Тому дуже важко звинуватити автора в якійсь заангажованості і "русофобії".
Вадим Махно
Довідник
Повний перелік ОБ’ЄДНАНЬ і З’ЄДНАНЬ
3-го Рейха з громадян СРСР і емігрантів, а також з мешканців Прибалтики,
Західної Білорусії та України
(видання
2-е виправлене і доповнене)
ПРО ДОВІДНИК
Довідник «Повний перелік
об'єднань і з'єднань 3-го Рейху з громадян СРСР і емігрантів», підготовлений
Вадимом Махно, буде корисним посібником для істориків та журналістів, які
досліджують проблематику колабораціонізму в 2-й Світовій війні.
У довіднику представлено
надзвичайно цікавий матеріал, що охоплює виключно сухі цифри і голі факти. Незаперечною
перевагою довідника є повна відсутність оціночних суджень, коментарів
політичного характеру, не кажучи вже про міфи та ідеологеми, якими перенасичена
історіографія останньої Світової війни, а вже, тим більше, історіографія
колабораціонізму.
Вадим Махно ретельно і надзвичайно сумлінно узагальнив і звів
воєдино численні уривчасті дані, «розсипані» в безлічі російських і
європейських видань, простежив майже всі стадії формування, переформування та
розформування різних з'єднань і частин з особовим складом з числа громадян СРСР
і емігрантів з колишньої Російської Імперії, а також учасників Білого руху. Упорядник
довідника представив об'єктивний статистичний матеріал щодо етнічної складової
досліджуваних формувань. У короткій формі запропоновані і відомості, які
стосуються бойового шляху відповідних армій, корпусів, дивізій, бригад, так
само як і подальша доля їх особового складу після поразки Німеччини та її
Союзників у 2-й Світовій війні.
Довідник безсумнівно буде сприяти
більш об'єктивному і неупередженому вивченню драматичних подій європейської та
світової історії минулого століття.
Ігор Лосєв,
кандидат філософських наук,
доцент Національного університету «Києво -Могилянська академія ».
ВСТУП
Під час Другої світової війни з
73 мільйонів мешканців СРСР в окупації виявилося більше 30 млн. українців,
більше 20 млн. росіян, приблизно 8 млн. білорусів, близько 5 млн. народів
прибалтійських республік, більше 1,5 млн. поляків СРСР, до 3млн молдованів і румунів,
до 2-х мільйонів євреїв, 0,2 млн. кримських татар.
Сотні тисяч, якщо не мільйони,
наших співвітчизників служили в різних озброєних і воєнізованих формуваннях, в
установах 3-го Рейху. У довіднику наведена відносно повна інформація по більш
ніж 100 з'єднань (бригада, охоронний корпус, дивізія, бригадна й дивізійна
група, легіон, корпус самооборони) і по 10 об'єднаннях (збройні сили, армія,
корпус).
Дані про іноземні формування в
поліції, Абвері, Крігсмаріне, Люфтваффе, воєнізованих організаціях: Тодта
(будівництво), Шпеєра (транспорт), RAD (робоча) в довіднику практично відсутні, оскільки в
їх складі майже не формувалися іноземні частини більші за полк або батальйон, які
автором через їх чисельної незначності не враховуються.
Складаючи 50% від загального
числа населення, яке опинилося в окупації, з українців було сформовано:
- Дивізій і охоронних корпусів -
1 з 40 - 2,5%;
- Бригад - 3 з 60 - 5%;
- Полків - 20 з 250 - 8%;
- Батальйонів - 120 з 1100 - 11%.
ВИНИКНЕННЯ ТА
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ
оформлення
російського та українського колабораціонізму.
1 квітня 1933, рівно через 3
місяці після приходу до влади, за особистим розпорядженням Адольфа Гітлера було
створено Зовнішньополітичне бюро НСДАП (Націонал-Соціалістичної Німецької
робітничої партії). Очолив бюро А. Розенберг (балтійський німець, керівник МЗС
Німеччини, майбутній міністр Східних територій).
Східний відділ Бюро очолив
Г.Лейббрандт, німець, який народився в Україні.
При Східному відділі Бюро з
ініціативи Розенберга було створено РОНД - «Російський об'єднаний
національно-соціалістичний рух».
Керівники РОНД: Свєтозаров, він
же Г.Пельхау, балтійський німець, полковник Герштельманн і князь Оболенський. Поступово
до РОНД приєдналися, принаймні ідейно, більшість білогвардійських організацій. Так,
02.01.1937 р. голова РОВС (Російський Загальновійськовий Союз) генерал Міллер
видав наказ по РОВС, яким проголошувалося: «Ми, члени РОВС, є ідейними
фашистами».
У 2-й половині квітня 1933р. був
заснований «Особливий Український Відділ РОНД», який поставив перед собою
завдання об'єднати під заступництвом Німеччини всю українську еміграцію.
ВОРОГИ і ЗРАДНИКИ.
ВИЗНАЧЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА.
Це питання було вирішене на
зустрічі лідерів СРСР, США і Великобританії в Ялті. За Ялтинському угодою 1943
року, громадянство воюючих країн визначалося за станом на початок 2-ої світової
війни, тобто станом на 01.09.1939 року.
Таким чином, мешканці Литви,
Латвії, Естонії, Заходу Білорусії, Західних областей УРСР, включених до складу
СРСР наприкінці 1939 року, а також Чернівецької та Закарпатської областей УРСР,
включених до складу СРСР в 1940-му році, не вважалися громадянами СРСР, так само
як і білоемігранти.
При відкритті на представників
еміграції і мешканців західних регіонів УРСР і БРСР кримінальних справ за зраду
і колабораціонізм, їм спочатку надавалося громадянство СРСР.
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ.
З початку війни військовополонені
Вермахту направлялися в дивізійні та корпусні табори - ауфгангтабори, потім - в
армійські збірні пункти, звідти - в пересильні (транзитні) табори - Дулаг, що
перебували у віданні ОКХ-головного командування сухопутних військ. Потім
військовополонені прямували до таборів ОКВ - верховного командування збройних
сил. Табори ОКВ були 2-х типів: офлаги - офіцерські табори і шталаги - загальні
табори. Комісари, командири формувань та штрафники з офлагах, щталагов, люфт
лагів - таборів Люфтваффе і морлагів - таборів Крігсмаріне, направлялися до
концтаборів СС.
Типовий шталаг - 10000 військовополонених:
німців - 14 офіцерів, 23 унтер-офіцери, 61 рядовий, 33 - службовців і нестройовий
персонал. Всього - 131 німець а також батальйон або роти охорони з солдатів не
придатних до стройової служби (ополченці, одужуючі, фолькштурмісти, місцева
поліція і самооборона).
Наприклад, у Норвегії, де було 90
000 військовополонених, функціонувало 3 шталаги ОКВ № 303, № 330, № 380 з 271
підлеглим робітникам табором на 40000 чоловік, у середньому по 150 осіб в
робочому таборі, ще 50000 чоловік знаходилося в 31 батальйоні: 18 робочих
батальйонів, 7 будівельних батальйонів, 2 батальйони постачання і 4 авіаційні
будівельні батальйони по 1500-2000 чоловік.
Всього потрапило в полон 5,74
мільйона чоловік (5160000 чоловік - без урахування партизанів, підпільників,
ополченців, чинів НКВС), а також східних робітників і членів колабораціоністських
формувань, ув'язнених у табори військовополонених.
Відпущені німцями з полону в 1941
році 318 000 військовополонених, з яких 41000 - німці, прибалти, білоруси а
277761 - українці).
Втекло з полону 67000 чоловік.
Звільнено німцями з полону в
1942-1944рр. всього 505000 чоловік. Це «добровольці» Вермахту: до160-170 000
представників народів Кавказу, Поволжя і Середньої Азії, 60-70 тисяч українців
і 260-280 тисяч росіян, включаючи козаків.
Звільнено з полону РККА і союзниками - 1,9 млн осіб.
Загинуло в полоні - 3222000 осіб - 57%, у тому числі:
- Страчено - 473 000 осіб, 8%;
- Загинуло від голоду і хвороб - 1981000, 35%;
- Померло при транспортуванні -
768 000 осіб, 13%.
Для порівняння, в 1-у Світову
війну на бік ворога перейшли лише кілька тисяч з 4-х мільйонів
військовополонених Російської імператорської армії.
У роки 2-ї Світової війни з
232000 військовополонених англо-саксів (англійців, американців, канадців,
ново-зеландців) загинуло в полоні 8348 осіб - 8,3%, перейшло на службу німцям -
300 осіб, 0,12%, (250 - фольксдойче, 35 ірландців і 15 англосаксів).
КОЛАБОРАЦІОНІСТИ-ГЕНЕРАЛИ.
Близько 300 генералів -
колабораціоністів служило в різних установах 3-го Рейху. З 83 радянських
генералів, що потрапили в полон, 23 - вбито в полоні, бігло з полону - 5, один
після втечі загинув у бою. Повернулося з полону на Батьківщину 37
генералів, з яких 26 відновлено у званні і в правах.
Всього фашистам служило близько
200 російських генералів:
- 20 радянських громадян стали російськими фашистськими генералами;
- 12 радянських генералів і комбригів, (з М.Шаповаловим, довоєнним начальником
Севастопольського артилерійського училища - 13);
- 3 генерал-лейтенанти: Власов А.А., Трухін Ф.Н., Малишкін В.Ф.;
- 1 дивізійний комісар: Жиленков Г.Н.;
- 6 генерал-майорів: Закутний Д.Є., Благовещанскій І.А., Богданов П.В., Будихто
А.Е., Наумов А.З., Саліхов Б.Б.;
- 3 комбриги: Бессонов І.Г.,
Богданов М.В.; Севостьянов А.І.
Слід зазначити, що перебіжчик,
командир корпусу берегової оборони ЧФ полковник РККА М. Шаповалов, здався в
полон в 1942 році під Армавіром, уже в полоні отримав звання генерал-майора
РККА і німці звання визнали. Надалі він командував 700-ю дивізією Вермахта
(вона-ж 3-а дивізія РОА НД КОНР).
НА СЛУЖБІ ГІТЛЕРА:
І. Російські
генерали, колишні радянські офіцери.
- Генерал-майор
Буняченко - командир 600-ї дивізії Вермахту (вона-ж 1-а дивізія РОА СВ
КОНР), колишній полковник, командир дивізії РККА.
- Генерал-майор
Мальцев - командувач ВПС КОНР, колишній директор санаторію «Авіатор»,
раніше - командувач ВПС СибВО, полковник запасу РККА.
- Генерал-майор
Кононов - командир 3-ї Зведено-козачої пластунської бригади 15-го Козачого
кавалерійського корпусу військ СС Головного оперативного управління СС
(ФХА-СС), колишній майор, командир полку РСЧА.
- Генерал-майор Звєрєв - командир 650-ї дивізії Вермахту (вона-ж
2-а дивізія РОА НД КОНР), колишній полковник, командир дивізії РККА.
ІІ. Російські
генерали, колишні громадяни СРСР.
1 Генерал-майор Доманов - командир
Козацького охоронного корпусу Козачого Стану Головного Управління Козацьких
Військ Головного Управління СС (ФА-СС), колишній сексот НКВД.
2 Генерал-майор Павлов - похідний
отаман, командир Групи Походного отамана ГУКВ.
3 Ваффенбригаденфюрер - генерал-майор військ СС
Камінський Б.С. - Командир 29-ї гренадерської дивізії військ СС «РОНА»
(російської № 1) Головного оперативного управління СС (ФХА-СС), колишній
інженер.
ІІІ. Російські
генерали - білоемігранти.
1. Генерал кавалерії (генерал-лейтенант вермахту) П.Н Краснов-старший
- білогвардієць, начальник Головного Управління Козацьких Військ, Головного
Управління СС (ФА-СС).
2. Генерал-лейтенант Шкуро - начальник козачого резерву Головного
Управління СС (ФА-СС).
3. Генерал-майор Штейфон - командир Російського охоронного корпусу
Вермахту.
4. Генерал-лейтенант Балабін Є.І. - Член ГУКВ-КОНР.Генерал-лейтенант
Науменко В.Г. - Член ГУКВ-КОНР.
5. Генерал-майор Туркул - командир Запасний бригади козачого резерву
ГУКВ ФА-СС.
6. Генерал-майор-інженер Шелест-белоємігрант, член ГУКВ КОНР.
7. Генерал-майор Краснов С.М. - середній - білогвардієць, заступник
начальника Головного управління Козацьких Військ, Головного управління СС
(ФА-СС).
8. Генерал-майор ДьяковВ.А. - Чиновник «Легіону Шпеєра», сформував з
белоємігрантов 2 автотранспортних батальйону № 67 і № 69 (по 7 рот кожний).
9. Генерал-майор Зборівський В.Е.-білогвардієць, командир 1-го
Зведено-козацького полку Російського охоронного корпусу в Сербії.
10. Генерал-майор Гонтарев Б.В. - Білогвардієць, начальник штабу
Російського охоронного корпусу в Сербії (командир 3-го полку).
11. Генерал-майор Попов П.Х. - Начальник Кадетського корпусу КОНР імені
великого князя Костянтина.
12. Генерал-майор Духопельников - командир Козачій пластунської
бригади польової поліції Вермахту.
13. Генерал-майор Черепов А.Н. - Командир запасного батальйону
Російського охоронного корпусу.
Всього на службі фашистів було більше 150 російських
генералів - емігрантів.
IV. Українські
генерали - емігранти.
1. Генерал-хорунжий УНА - генерал-хорунжий Шандрук, голова
Українського Національного Комітету - Командувач УНА.
2. Генерал - хорунжий УНА - генерал-хорунжий УНР
М.Омельяновіч-Павленко, емігрант, начальник військового відділу УНК.
3. Генерал - майор УНА Дьяченко, командир 1-й протитанкової бригади
УНА «Вільна Україна», полковник польської служби.
4. Генерал-майор УНА О.Вишневський, емігрант, член штабу УНА з
12.03.45г.
5. Генерал-майор УВВ М. Капустянський, емігрант, начальник штабу УВВ
«Оствербанда» Осттруппен Вермахту.
V. Білоруські
генерали.
1. Генерал-майор Езовітов К.Є., член Білоруської Центральної Ради,
командир Білоруського легіону (1-й білоруської дивізії).
VI. Естонські
генерали.
1. Легіонсгруппенфюрер генерал-лейтенант СС Й.Соодла, начальник
інспекції естонського легіону СС.
VII. Латиські
генерали.
1. Генерал Х.Браншневітц, командир з'єднання у складі Абверу.
2. Легіонс групенфюрер - генерал лейтенант
військ СС Бансгерскіс - начальник інспекції латвійського легіону СС.
3. Генерал-майор Денкерс, член Латвійського уряду.
VIII. Вірменські
генерали.
1. Генерал-майор Кананян «Дро», голова Вірменського комітету.
IX. Грузинські
генерали.
1. Генерал-майор Маглакелідзе, голова Грузинського комітету.
X. Північнокавказькі
генерали.
1. Генерал-майор Бічерахов П.Ф., начальник Північнокавказького
відділу КОНР.
2. Генерал-майор Улаган, голова Північнокавказького комітету.
