Солдати РОА на параді |
НУМЕРАЦІЯ СХІДНИХ ЧАСТИН
У всіх східних частинах Вермахту основу становив німецький Кадр - німецький штаб, німецькі офіцери і унтер офіцери, невеликі німецькі підрозділи зв'язку та комендантської служби, причому номер присвоювався німецькому кадру. Тому, при
заміні солдатів, український батальйон міг стати російським з тим-же номером. Відомі 664-й фінський і український
батальйони, 627-й російський і татарський батальйони і так далі.
Штати східних частин Вермахту.
За Штату 1942р. польовий (піхотний) східний батальйон
складався з 1048 чоловік при 17-20 гарматах і мінометах (950 східних солдати
при 6 офіцерах і до 100 чоловік німецького КАДРУ, з яких 36 - офіцери).
За штатом 1944р. зі слов'янських батальйонів була виключена
штабна рота з артилерійським і протитанковим взводами, командирами взводів
стали німецькі фельдфебелі а командирами відділень - «тубільці».
Слов'янський польовий батальйон вермахту «Оствербанд» мав
754 людини: німецький кадр 78 осіб, з них 9 офіцерів і 52 унтер-офіцери,
слов'ян - 676 осіб, з них 5 офіцерів і 81 унтер-офіцер.
Кавказько-азіатський батальйон «Остлегіон» Вермахту
складався з 824-х чоловік, з німецьким кадром в 95 людини з яких було 12
офіцерів і 52 унтер-офіцери, і 729 «тубільців», включаючи 7 офіцерів і 102
унтер-офіцери.
«ОСТТРУППЕН» - СХІДНІ ЧАСТИНИ ВЕРМАХТУ
Східні війська Вермахту «Осттруппен» поділялися на 3
національні групи: Східні легіони «Остлегіон» - кавказько-азіатські частини; Східні
бойові з'єднання - прибалтійсько-слов'янські частини «Оствербанд». Козацькі
Російські частини та Козацький Калмицький полк.
ОСТЛЕГІОНИ ОСТТРУППЕН ВЕРМАХТУ
Східні легіони
«Остлегіон»:
Кавказько-мусульманські
частини.
Мешканці Кавказу, Середньоазіатські народи і народи Поволжя
служили в «Остлегіонах» Вермахту: Вірменському, Азербайджанському,
Грузинському, Північнокавказькому, Туркестанському і Волзько-Уральському, а
також в Калмицькому корпусі в частинах не крупніше полку, бригади або
охоронного корпусу, причому штаби, починаючи з батальйону, були німецькими. Підготовка особового складу «Остлегіонов» проводилася в 162-й
Навчальній дивізії (1942-42рр.) в Україні, в Навчальній дивізії «Легіново»
у Польщі (1942-44гг.), А з середини 1944р. - в 1-му і в 2-му полках 81-ї кадрової дівізії у Франції. Офіцери
готувалися в офіцерській школі Навчальної дивізії «Легіново». Частинами
командували німці. Одним з вірменських батальйонів командував майор Вермахту
Колчак-молодший.
«ОСТВЕРБАНД», «ОСТТРУППЕН» ВЕРМАХТУ
Східні бойові з'єднання:
Східно-слов'янські і
Прибалтійські частини
Слов'яни служили у Вермахті в частинах Російської
визвольної армії - РОА і в Українському визвольному війську - УВВ, Білоруських
підрозділах, ротах і ескадронах, які зазвичай включали в частини РОА. Прибалтійські народи служили в литовських, латвійських та
естонських частинах «Оствербанду».
Частини
«Оствербанду» готували в Навчальному полку «Центр», і в армійських навчальних
батальйонах, а з 1943 по1944гг. - В Навчальної Депо-дивізії «Мілан» в Польщі. З середини
1944р. - В 3-му російському та 4-му українському полках 81-й кадрової (навчальної) дивізії у Франції.
Козацькі частини «ОСТГРУППЕН» ВЕРМАХТУ
Козаки, які в 3-му Рейху вважалися зросійщеними нащадками
остготів - арійців, служили в козацьких частинах Вермахту. Готували їх в
навчальному козачому полку «Військбуд-Селенщіна» в Україні та в навчальних
батальйонах охоронних корпусів. З 1943-го року
- в 5-му навчальному полку 81-й кадрової дівізії у Франції
(переданій надалі в Козацький резерв ФА-СС) і в Запасній бригаді Козацького резерву
ФА-СС в Австрії.
Хіві
(Хільфвіллі і фрайвіллі)
06.10.1941 року німецьке командування припинило практику
звільнення військовополонених - прибалтів, білорусів, німців та українців і
дозволив набір в німецькі частини «Добровільних помічників» (Хіві) з числа
місцевих жителів та військовополонених. Хіві призначалися на нестройові,
господарські посади. Хіві, які добре зарекомендували себе, через 2-4 місяці
підписували контракти добровольців і переводилися на посади в
бойові частини, отримували статус ФРАЙВІЛЛІ (добровольців). В Хіві німецьких частин
Вермахту дозволялося брати тільки росіян і українців, виключаючи членів ВКП
(б), бандерівців і кримінальників. Всі інші, включаючи козаків, служили в національних
частинах. Винятком був 18-й Кавалерійський полк 5-го гірського корпусу 17-ї
армії, з особистого дозволу Гітлера в нього дозволялося брати козаків. Вже при
обороні Кубанського передпілля козаки складали 30% полку.
Російські Хіві вважалися військовослужбовцями РОА
Вермахту, українці-Хіві вважалися військовослужбовцями УВВ Вермахту. З 24 жовтня 1944р. дозволили приймати в Хіві поляків. Максимальна чисельність Хіві
становила 800-900 000 осіб:
- В лютому
1942р було 200000 Хіві;
- У червні
1943р. було 600000 Хіві;
- У червні
1944р. було 800000 Хіві.
В лютому 1945р. було 675000
Хіві (до 600 000 у Вермахті (армія), до 50-60 000 в Люфтваффе (авіація і ППО) і
15 000 в Крігсмаріне (флот).
У російських
джерелах чисельність Хіві в Вермахті з національностей визначена в 200 000 -
72% росіян і 80 000 - 28% українців.
11-а армія Вермахту увійшла в Крим маючи в своєму складі
2500 Хіві, з них 500 в бойових частинах (фрайвіллі), після взяття Севастополя
11-я армія (без 42-го корпусу і 4-х дивізій) відбула під Ленінград маючи
чисельність 130000 осіб, з них 47000 - Хіві (36%).
6-а армія
Вермахту, наступаючи на Сталінград, мала в німецьких частинах 200000 осіб з них
51 780 Хіві (27,2%), в тому числі 20800 Хіві - потрапило в оточення.
17-а армія
Вермахту при відступі до Криму мала в складі німецьких частин 28500 Хіві з
130000 осіб, що склало 22%.
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ – ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ
ЧАСТИН
«ОСТТРУППЕН» І «Хіві» ВЕРМАХТУ
Усього в 1941 році з полону німцями було відпущено 823
000 осіб, у тому числі за місцем проживання - 318 000. З них 277 761 українець, 4000 кримських татар та 36000 білорусів,
фольксдойче і прибалтів.
З жовтня 1941 року в зв'язку з переходом на німецьку
службу було відпущено з полону 505000 чоловік, приблизно 330 000 з них - це
слов'яни: росіяни, українці, білоруси і «козаки». З них 175000 перейшло служити в «Остлегіони».
«ТРАВНИКИ»
«Вахманшафт дер СС» - ДОПОМІЖНА ОХОРОНА ПРИ СС.
Найбільш сумну
«славу» заслужили колабораційні частини охорони концтаборів СС. Німецькі
частини охорони концтаборів «Мертва голова», до 35000 чоловік, у Німеччині
вважалися покидьками суспільства. Чини Вермахту і фронтових частин СС - «Ваффен
СС» гребували ними. Судами
СС було засуджено 60 есесівців-німців з 200 відданих під суд за вбивства
ув'язнених концтаборів з користі і садизму. Подібні злочини охоронців-іноземців, як правило, не
переслідувалися.
Всього було 5000
чинів «Вахманшафт дер СС» (допоміжної охорони при СС). Всі вони закінчили школу при
концтаборі «Травник». З 5000 чоловік охоронців-іноземців близько 4000 - з
громадян СРСР: прибалтів, білорусів і українців, причому більшість з них, до
2000 - 3000 осіб були українці.
Найуспішнішу «кар'єру» зробив «травник» Гутгарі Шміль
Григорович - єврей, який видавав себе за фольксдойче, перебіжчик з РККА,
дослужився в СС до звання «зондерфюрер К» (військовий чиновник СС капітанського
рангу). Страчений в 1950 році як військовий
злочинець.
ОХОРОНА ТАБОРІВ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ
ВЕРМАХТУ-«Міліція» І «НКВД»
У таборах військовополонених Вермахту, де було знищено 3
000000 військовополонених, внутрішня табірна поліція і зовнішня охорона
набиралася з військовополонених. Внутрішню табірну поліцію військовополонені
називали «міліція», а зовнішню охорону - «НКВД». Існувала
думка, що поліцаї і охорона, це агенти НКВД, спеціально спрямовані в полон з
метою знищити військовополонених-зрадників. Військові суди КОНР виявлених табірних
поліцаїв засуджували до розстрілу як агентів НКВД.
Якщо СС віддавало перевагу охоронцям-українцям, то
Вермахт - вважав за краще росіян, або, що імовірніше, набирав «відповідних»,
більшість з яких і виявилися росіянами в силу того що і в РККА і серед
військовополонених більшість становили росіяни. У
1941р. при кожному з 22-х охоронних батальйонів таборів
військовополонених був сформований 1 східний взвод, а вже в 1943года з 265
взводів охорони таборів військовополонених 145 (або 62%) були взводами РОА
Вермахту.
СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ
колабораційної військово-політичної еліти
Для підготовки
еліти колабораціоністських формувань німцями в 1942-43 рр.. були створені
навчальні заклади.
Для російських і козацьких формувань - 12, в тому числі:
- Борисівська Вища
політична школа для російських офіцерів;
- Маріампільська
академія РОА Вермахту;
- 6 офіцерскскіх шкіл
РОА Вермахту: Бобруйська, Вітебська, Псковська, Сольцська, Пожаровицька і школа
при навчальному полку РОА «Центр»;
- Вища господарська
російсько-німецька школа в Німеччині;
- 1-е Козаче імені
Отамана Платова юнкерське училище;
- Кадетський корпус
Російського охоронного корпусу в Сербії;
- Дабендорфська школа
пропагандистів РОА.
- Кавказько-мусульманська офіцерська школа
«Остлегіонов» в Легіново (Польща), яку в 1944р. приєднали до Маріампольскої академії.
Всього було створено 13 навчальних закладів,
які підготували декілька тисяч чоловік.