Каяття

Ярема Галайда.

Доведеться каятися. Не правий я був щодо пана Порошенка. Ох, і не правий. Дописувач один у ФБ написав, що треба було би зараз пана Зеленського, та на стадіон, і хай при панові Порошенкові, та й звітує, що він, капосний, натворив.

Прочитав я і замислився. Це ж вони обидва, приблизно в один час на посаду заступили: в сенсі наприкінці весни-початку літа, а зараз у нас початок весни. Рік скоро, як пан Зеленський при владі.

От прикинув, що пан Порошенко за перший рік натворюнькав і зрозумів, що програє пан Зелнський. Факт!

Тероборона.

Ярема Галайда

Задали мені правильне питання щодо тероборони. В Україні є кілька розумінь щодо ролі цієї структури в обороні  країни та її організації, правил зберігання зброї, постачання тощо.

1. Офіційна.  Скажімо одразу, складається враження, що на офіційному рівні чіткого розуміння що таке тероборона нема. 

Візьмемо, хоча б, трактування поняття «Територіальна оборона» у нашому законодавстві.

«Територіальна оборона — система загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються в особливий період із завданнями: охорони та захисту державного кордону; забезпечення умов для надійного функціонування органів державної влади, органів військового управління, стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил); охорони та оборони важливих об'єктів та комунікацій; боротьби з диверсійно-розвідувальними силами, іншими озброєними формуваннями агресора та антидержавними незаконно утвореними озброєними формуваннями; підтриманням правового режиму воєнного стану»

Давайте без популізму.

Ярема Галайда

 

В обчєм мене вкурвило троха.

Давайте без популізму. 

Давайте прагматично. 

А ще без істерик і упередженості.

Одне з гасел «нікапітулянтів» - «Мир через перемогу». 

Відмінне гасло.

Прекрасно! 

Уявімо, що Зеленський з 95 кварталом пішов чи їх пішли. 

Замість них прийшов хтось, хто за мир через перемогу. У мене питання, цілком прагматичне: Як цей діяч і суперпатріот збирається добувати мир через перемогу?

Ця опозиція здохла. Заносьте другу

Ярема Галайда

Дивлячись на нашу революційну опозицію в парламенті просто дивуюсь їхній безхребетності і слабкості.

В унісон з ригами (а, ну да, риги ж теж опозиція) проголосували за відставку уряду Гончарука і призначення уряду Шмигаля. 

Власне, що і треба було панові Зеленському.

Ні, ну попузирились трохи, а потім такі потопали до пана Зеленського погомоніть милесенько, руцю потиснути.

Ото і весь протест.

Тьху, бл&ді!

Щуролови.

Ярема Галайда 
Як майстерно нас нацьковують одне на одного ольгінські пропагандони і наші «корисні ідіоти», які все більше стають схожими на агентів московітського впливу.
Аж згадався серіал грузинський стародавній «Береги».
Хто жив за совка точно пам‘ятає головного героя Дату Туташхіа у виконанні неймовірного Отара Мегвинетухуцесі.
Знятий той фільм за романом Чабуа Аміреджибі «Дата Туташхія» і розповідає про епічне протистояння двох непересічних особистостей ще й двоюрідних братів Дата Туташхія і Мушні Зарандія.

Як нам не повторити помилки Бабека.

Ярема Галайда

Колись давно - навесні 836 року - десь в Ірані стояв на березі стрімкої гірської річки полководець і ватажок повстанців хуррамітів Бабек.
Він спостерігав, як через цю річку переправляються його вороги - араби під командуванням нового  воєначальника Афшина (взагалі то його звали Хайдар ібн-Кавус ель Афшин), согдійця на службі у халіфа Мутасіма.
Справа в тому, що Бабекові люди понаставили на переправі пасток, а хитромудрий Афшин їх виявляв, пускаючи попереду війська гарбу, завантажену камінням.
Дивлячись на це, Бабек, який теж був далеко не дурень, сказав слова, які закарбувалися у пам‘яті його соратників і були пізніше записані іншим мудрецем Вакідом ібн Амр Тамімі у епічній праці «Акбар Бабек» і які звідти запозичили не менш шановані вчені мужі Ібн аль-Надін та аль-Масуді.

«Цю змію треба різати на шматки!» - так сказав Великий Бабек, який 20 років протистояв величі могутнього арабського Халіфата і посрамив багатьох відомих і славних воєначальників халіфа, розбивши їх у численних битвах.
Всі зрозуміли значення тих слів: цього ворога треба бити по частинах.

Дитячий потяг

Ярема Галайда

У нас якийсь, просто, потяг до того, щоби не вестись на провокації і до очікування безмежної халяви.

Дитячий якийсь потяг.

Однією з головних розваг Майдану був пошук і здача ментам різноманітних «провокаторів». Як не видали ПС не розумію. Мабуть тому, що кишка затонка була. От тих, хто послабіший був, тих ще й побили перед тим, як здати.

Оці: «Не робіть картинку для Москви!» і «Не ведіться на провокації!» задовбало в пень.
Навіть, коли стріляти почали і тоді ще волання стояло, що не можна переходити до насильства.
Хе! Зараз ці «какбичєвонєвишло» такими героями порбились: огогого!
Ну і якесь містичне очікування допомоги з Заходу.
Мало не в ноги падали кожному іноземцю, який на Майдан приїздив: «О! Тепер точно Янека нагнуть! Щас порішають!»
Порішали, - ага, - на сто трупів нарішали. Тільки тоді дотумкали, що без кулаків і зброї діла не буде.

Крим віджимали коли, розвелася купа патріотичних плакальщиків і таких ото захоплених бабульок: «От які ми, українці, молодці! Московіти і так нас провокують, і так, і Крим вже віджали, а ми не ведемося! Не даємо війну почати!»
І знову ж, давай чекати допомоги Заходу: «Захід не визнає! Це ж порушення меморандуму! Оно зараз в Чорне море, - чули, нє? - ескадра американська йде з авіаносцем! Там літаків - тьма! Хана Ху*лу! Аквамайдан, йопта!»

На Донбасі двіж, добробати, добровольці в ЗСУ, тероборони: «Дайте зброю!»

Одразу мемчики всякі бл&дські пішли: «Головні ознаки вишиватника - це вишиванка, по ділу і без діла, і хворобливе бажання воювати з Росією!»

Забули, да?

А мені добряче це паскудство запам‘яталось.
Нє, ну тепер вони всі проти капітуляції, а тоді на руках висли: «Правасєкі - ета же бандіти! Ані правоцируют вайну! Ви хатітє полнамасштабнава вторженія? Так нас парвут адной авіациєй!»

Тепер читаю тих самих писак і охрініваю, реально: «Ердогаша, сокол  наш ясний! Покажи етому Зєлє, как с Ху*лом ґаваріть нада!»

А потім почалось: «От нафта подешевшає і Ху*лу хана! Точно вам кажу не протримається й півроку!»

«Та! Московіти вже половину золотого запасу на підтримку рубля пустили! Ще місяць-два і капець мєдвєпутам!»

«Ви чули?! Амери сланцевий газ відкопали і родовища свої нафтові розконсервували! Ооо, це ж точно аби нам помогти і Ху*ла завалить. Зуб даю!»

«Оце свезло, так свезло! Лапьожники Боінга завалили! Тепер їх вся Європа рватиме! Санкціями задушить! Клааас! А може і війська до нас заведуть!»

«Яка війна?! Ви що?! Куди наступать?! Що?! Дебальцеве здали?! Та де вам знати, що там за обстановочка?! Геній наш краще знає, що робить! Зараз як домовиться з піндосами чи з Меркель і Всьо! Кінець війні!»

«Чули?! Нам Джавєліни дають! І 250 лямів! Америка за нас горою! І що, що 30 штук? І що, що 200 ракет? Московіти зараз обіссються, а там миротворці і все таке!»

Зараз от з Ердогана нового месію ліплять!
«Все! От зараз турки як наваляють московітам! Что ти?! До Москви дійдуть, а у нас базу поставлять. Точно вам кажу! От який у нас союзник! І безпілотники, і флот у п‘ять разів більший, ніж у Ху*ла! А які у нього Ф-16! Це просто казка, які у нього Ф-16. Ну і арта! Все випалює!»

Противно читати цю муйню!

Ні, дражайщі мої друзі, поки самі руцями і мізками не попрацюємо, нічого не буде.
Ніхто за нас нічого не рішатиме.
У всіх своїх клопотів повна хата!
І поки на «провокації» не вестимось, і про картинки для Москви думатимемо, то і будемо биті.

І це не Порох з Зелею винні, а оті балаболки обох статей, які у нас на руках висли у 2014 і всю війну.
А Порох з Зелею це лишень продукція цих самих балаболок і обіссянців.

Квіточки.

Ярема Галайда

Літо 2015 року, «Дозор». Хлопці риють окопи і тягають колоди на бліндаж.

Стою на дорозі, чухаю потилицю в роздумах, куди ж приткнути СПГ.

Зі мною командир відділення ПЗРК Віталік і наш сусід з права, заступник командира 4 роти 93-ї бригади Тандем - здоровило-галичанин до пояса голий, з причини спеки. В руках у нього була цифрова рація Моторола:

- Та чого тут метикувати? Осьо ж окоп для пезееркашників! В нього і тули. Все одно, тут хіба горобці літатимуть. Ги-ги!

- Та тут таке діло...

Договорити не дав Рагнар. Він саме підійшов зі шкафоподібним, колишнім старшиною-спецназівцем Котом, який був у нас на всі руки майстер, але найбільше він полюбляв розвідку.

Ми - січеславці

Ярема Галайда

Да, єсть у нас, січеславців, потяг до такого собі містечкового сепаратизму чи що. 

Це у нас від часів прадавніх. 

Ще з часів, мало не скіфських, вічно наші степи вабили до себе всіх волелюбних та незалежних, розбишак та лицарської вдачі людей. І всіх степ наш вічний привітно зустрічав, давав волю і славу, але й плату брав за ту волю криваву. І ворогів гідних, а не слинявих та роскошами розбещених, бо тільки над гідним ворогом перемога давала справжню Славу.

Рейд.

Ярема Галайда

Багато друзів просять мене написати спогади про події 2014 року, в яких я брав участь, про створення перших, добробатів, перші рейди та операції на Донбасі, про Іловайськ, Дебальцеве, Піски…

Я відмовлявся, бо якось не відчуваю якоїсь значущості у своїх діях, хоча багато хто на такі мої аргументи округлюють очі: «Ніфіга собі, незначущі!» Тому почав писати, так би мовити, в стіл. Може потім, колись впорядкую і щось та оприлюдню.

Та кілька днів тому попросили мене друзі розповісти про наш триденний рейд по тилах сепаратистів після Іловайської операції. Кажуть, що така зухвала операція і ніхто про неї не знає. Власне, для мене цей рейд не був чимось видатним чи неймовірним. На той час наш «Сармат» пройшов вже не одну сотню кілометрів бойових доріг Донеччини, взяв участь у кількох операціях в Покровську (тоді ще Червоноармійськ), Маріуполі, Іловайську, а також провів ряд рейдів по тилах сепаратистів. Та й після того були Широкіне, Новоазовськ, Лебединське, Піски.

Ну, до діла.

Меч у пні.

Ярема Галайда

Розповідав мені колись друг мій, Вальгрим Вальгримсон, оповідку від Рагнара Старого.

Прибув якось, у давнину, ще за часів вікінгів, на ярмарок до якогось шведського міста молодий купець. 

Завзятий був парубок, а оскільки торгівля була в ті часи справою ризикованою, то й зброєю володів нівроку. Піратством молодик теж не гребував, а тому, і ватагу мав таких самих відчайдушних молодиків-вікінгів. 

Тож, прибув він у містечко. Аж там тінг відбувається, пішов послухати, які новини у світі та дізнатися які порядки у цій частині Свеаланду. 

Дивиться, просто серед площі стоїть здоровенний пень і встромлено у нього меч.

Ватність - це збочення

Ярема Галайда

Ватність - це збочення та відсутність будь-якого здорового ґлузду, заперечення очевидних фактів та обожнювання абсолютно хибних речей. 

Ти ба, як політкоректно назвав сволочизм, паскудство та гниль.

Вичитав тут у такої собі поганки, кандидата на Олеся Бузину the Second, дніпровського блогера Максима Бужанського, чергове його випорожнення щодо 9 травня. Щоби не засмічувати вам мізки, стисну той пронос до двох купок більш менш густої субстанції:

1. Радіє Максик, що навколо багато людей 1946-1948 років народження. Тобто, яка радість, що їм пощастило народитися, бо якби не «пабєда», то й не було би їх

2. От переможіть когось самі і святкуйте, а нам вказувати - зась.

Що ж, прокоментую цю маячню, хоча вона того й не варта, бо коментувати кожний бздюх у ватному сортирі - справа невдячна і неприємна.

Про вірність присязі.

Ярема Галайда

Виявляється деякі мої ватні знайомі з довоєнного минулого ще живі, все ще цілком ватні і навчилися лазити в ФБ) Оце один раптом віддзвонився.

Прочитав мій останній пост про ватність)))

Відставний полковник (це до того, що совковій військовій плісняві зараз пенсії піднімають), розповідає, що воював в Афгані, хоча служив у Таджикістані в обслузі транспортників, які літали на Кабул. Нині - завсідник однієї топольської пивнушки (українська пенсія совку дозволяє).

Писатиму українською, хоча воно ґелґотіло московітською:

- Як ти міг таке написати? Ти зрадив Батьківщину. Як ти цього не розумієш? Ще у дев‘яносто першому зрадив! І зараз зраджуєш! За це раніше розстрілювали!!!

Я аж отетерів. Я зраджую Батьківщину??? Потім допетрав про, що воно. Поки я мізками ворочав влн ще щось там мені нарозповідало про Військову Присягу, про офіцерську честь, про славнії побіди, про «неможна воювати з братами», про ще якусь ахінею...

Вата пророкує

Ярема Галайда

Писав оце у Фейсбуці черговий пасквіль щодо московітської тупості та здрібнення ватанської ботоотари. Спадали на думку та оформлювались у словесні форми усілякі визначення на кшталт: совєцький чєлавєк - результат інцесту мертв’ячини і лайна...

Аж тут приходить мені в приват вітання з того світу, так би мовити. Незнайомка-московітка з головою в акваріумі на аватарці спочатку насварила мене за те, що зуби сушу в коментах і це мені так просто не минеться!

А потім вивалила на мене цілий стос апокаліптичних пророцтв пресвятої матінки Ватанги, яка отримала їх від самісінького Хермеса Трипергіста при поседництві дельфійської піфії, а той уздрів майбутнє оком, яке стирив у старушенцій сестер Грай. Ну, звісно печатка Аполона в наявності та підписи з резолюціями Ієгови та Велеса з Одіном в кутку. Вішну та Ахура Мазда теж щось накарябали, ще й Будда з Аматерасу чимось там приложились.

Щлях до маргінесу

Ярема Галайда

І знову грають сурми! Знову розносяться заклики до повстання, Революції, Майдану! Знову якісь люди вимагають, кричать, обурюються, галасують, клянуть і сваряться через те, що не йде народ на Майдан.

Тільки, якщо раніше хоч осбистості були серед зазивал, то тепер взагалі не зрозуміло хто і для чого кличе.

"Такого то числа, всі на Майдан! Нас має бути багато! Тільки тоді нас почує влада! Нас має бути мільйон! Дивіться на Вірменію! Вірмени горді, круті мужики! А ви всі раби! Постгеноцидний гній, слабаки!!!"

Ну Бог з нею, з Вірменією. Там рвонуло, звісно, тільки ще невідомо, що там витанцюється. Вірмени, як на мене, зараз ще там, де ми були у 2004. Так що ще грести їм і грести.

Мене більше цікавить Українська реальність.

Про корисних ідіотів.

Ярема Галайда

Пішло-понеслось старе, притрушене нафталіном белькотіння: Народ не винен! То всьо Путін! Народ пользують, а самі багатіють! То між президентами війна, а між народами мир і дружба!

Розумова відсталість та тупість - ось головна особливість цих корисних ідіотів Ху&ла в Україні. А ще боягузтво та моральний кретинізм, який вони ховають під маскою пацифізму та альтруїзму. Звісно це не стосується прямих агентів Кремля та його п‘ятої колони. Ці все прекрасно розуміють і вміло плодять корисних ідіотів з числа синіх панчох, ханжів та розумово відсталих.

Народ не винен? Та ви що?

І знову про етапи Революції.

Завжди був скептично налаштованим до тих дивнуватих сентенцій, якими частенько годують нас філософствуючі хитровани. Ну наприклад: "Безкоштовний сир буває лише в мишоловці". Та Ви що? Жодного разу не бачив аби миші за щось платили.

Та і якщо я схотів комусь, по доброті душевній, чимось допомогти, то це я його в паску заманюю виходить?

Або оце: "Якщо хтось просить їсти, не давай йому рибу, а дай вудочку" Ха! Та якщо хтось вже просить їсти, то це його або дожало, або це гівнюк, який вже звик за чужий рахунок харчуватися і його, хоч вчи, хоч не вчи - рибу не ловитиме.

З числа цих же інтелектуальних вивертів, як на мене, походить і "Революція пожирає своїх дітей".

Та ні. Тут зовсім інше.

От наші революціонери, надихнуті успіхом Майдану, раптом вирішили, що все їм до снаги і Революції печуться, як пиріжки. Ні, шановні, так не буває. Більше того, на кожному етапі Революції потрібні зовсім інші люди і абсолютно різні методи.

Спитайте у будь-кого з цих скороспілок: А скільки етапів у революції?

Повірте, відповідь дадуть лічені одиниці.

Я вже змучився про це говорити але повторюся вчергове

Симфонія війни

Ярема Галайда

На початку літа 2015 року прибули ми з Дніпром-1 у Піски. Точніше, нам дали флангову позицію на об‘їздній, неподалік «Республіки Міст». Називалась вона «Берлога». 

Препогана позиція! З ніяким обзором, цілою мережею прихованих підходів до неї з боку противника і божевільною системою вогню. 

Але, на ній були обладнані класні бліндажі під бетонним покриттям півтораметрової товщини і видовбані в бетоні та асфальті стрілецькі ячейки. 

А найбільшим плюсом Берлоги було те, що з неї відкривався прекрасний вид на Піски і їхні околиці, аж до Авдіївки на півночі і пагорбів перед Уманським на заході. Степ проглядався в тих напрямках мало не на десять кілометрів.

Легіони з нічого не постають.

Ярема Галайда

Все гучніше і частіше лунають заклики до повстання і збройного спротиву центральній владі в Україні з боку деяких революціонерів та "атошників".

Нову хвилю цих закликів спровокували арешти кількох, пов'язаних з одіозним комбатом батальйону "Донбас" Семеном Семенченком.

Я не буду аналізувати їхні успіхи та провали на фронті, оцінювати їх політичну діяльність, обсмоктувати причетність до криміналітету (з цим хай розбирається суд). Не стану навіть дорікати, що повстання, бунт, революція у воюючій країні - вірний шлях до поразки в ній. Хочу просто розібратися, а чи готові до повстання ті, хто закликає до нього? 

Читаючи чи слухаючи ці заклики складається враження, що ті, хто їх виголошує вважає, що "Достатньо лишень топнути ногою і на тому місці постануть легіони", як казав свого часу Гней Помпей. Топав він чи ні, але у Цезаря, з рештою, легіонів виявилося більше, що і вирішило долю нещасного Помпея.

Ми боїмося?

Ярема Галайда

- Що ж буде, як тебе вб‘ють?

- Буду мертвим...

Сага про Сверрірра, розмова двох вікінгів.

Восени 2016 року, по журналістських справах, побували з приятелем на виборах в Грузії. Зустрічалися з тамтешніми хлопцями, які займаються національно-патріотичним вихованням молоді. Всі учасники московітсько-грузинської війни 2008 року. Бойові та патріотичні хлопці, завзяті, дисципліновані, вишколені. Справжні воїни і за духом, і за мисленням, і за способом життя.