Битва на Ворсклі.

 Ярема Галайда

Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський
Вітовт Великий

            Історія України часів після монголо-татарської навали довгий час залишалася білою плямою для більшості українців. Тільки зараз вона починає поступово виходити на світло з тіні століть. Московська, а потім і Радянська, історіографія старанно обходила, замовчувала, а найчастіше, по просту перебріхувала цю бурхливу, драматичну і героїчну пору в історії українського і білоруського народів.

Причина ж такої підлості полягає в тому, що саме в цей час народи Литви (теперішня Білорусь), України-Русі, Польщі вели непримиренну, виснажливу боротьбу з монголо-татарськими загарбниками і вийшли з цієї боротьби переможцями. Московія ж, підкорившись поневолювачам і прийнявши ганебне ярмо рабства, довгий час залишалась осторонь від цієї епічної битви, а якщо й приймала в ній хоч якусь участь то, найчастіше, на боці завойовеиків.

Пізніше – у XVIII – XIX ст. - московська історіографія всю заслугу подолання так званого монголо-татарського гніту привласнила собі, а тому всіляко замовчувала і боротьбу Данила Галицького і його нащадків, і переможні походи проти ординців литовсько-руських князів, і свою підлу співучасть у злочинах ординців. Приховували москвини, нарешті, і той факт, що на час Куликовської битви (достовірність якої так ніхто й не довів), яку москвини називають однією з перших спроб визволення Московського князівства з під татарського ярма, Україна, з допомогою Литовського князівства, вже шістдесят років як позбулася влади монголів.

Штрафбати - прихований геноцид українців у Другій світовій війні

Друга світова пройшлась жахливим кривавим серпом по ниві українства і зібрала страшні жнива. Понад 10 мільйонів українців заплатило життям за "перемогу" над нацизмом і фашизмом. Наші співвітчизники гинули на полях боїв у лавах РСЧА, УПА і Вермахту, концтаборах ГУЛАГу і Третього Рейху, їх вбивали, як заручників, і німці, і більшовики, вони були жертвами Гудеріанової "тактики випаленої землі". Ім"я усім цим злочинам одне - геноцид.
Але найпідлішою формою того геноциду була діяльність "Польових військкоматів" і штрафбатів. Трагедія "чорносвитків" ніколи не повинна забутися.
Ми пам'ятаємо, ми помстимося!!!

Ідеолог християнського нонконформізму

Ігор Загребельний

30 серпня виповнилося 128 років від дня народження видатного українського мислителя Дмитра Івановича Донцова. На жаль, наше суспільство звикло мислити штампами, тож і Донцову дуже часто доводиться бути лише «ідеологом українського націоналізму» з усіма випливаючими з цього наслідками: для одних Донцов-націоналіст є кумиром, для інших - «бандитом пера». В обох випадках за межами загального прийнятого штампу залишається надзвичайна глибина думки оригінального філософа, політолога й літературознавця, ширина ідей, озвучених непересічним есеїстом та публіцистом.

Д. Донцов дійсно був одним із провідних ідеологів модерного українського націоналізму. Проте за умов, коли саме поняття «націоналізм» розуміється занадто спрощено, потрібно чітко наголосити на об'ємності та різнобарвності (що, однак, не виключає внутрішньої єдності) випрацьованої ним системи. Зокрема, досить актуальною є теза про Донцова як про мислителя-християнина. Остання теза нерідко ігнорується, а це, погодьтеся, не лише збіднює, але й спотворює наші уявлення.

Арійські корені християнства.

Ярема Галайда

Дві тисячі років налічує історія християнства. Практично з перших же років його існування склалася і вкоренилася традиція прив’язування Ісусового вчення до єврейських коренів – Талмуду і яхвізму, який помилково називають іудаїзмом. Ми не будемо зараз розглядати причини, які викликали цю глибоко хибну і шкідливу думку, а розглянемо справжнє походження християнства і спробуємо віднайти те глибинне коріння, яке міцно пов'язує проповідь Ісуса з найдавнішими арійськими вченнями.

Починати можна з дуже і дуже давніх часів, але щоби не блукати манівцями і не будувати свої висновки на сумнівних і неперевірених відомостях, почнемо з Геродота і його велетенської праці «Історія». А точніше з легенди про три Божественні дари скіфам.

У легенді говориться, що трьом легендарним братам-засновникам скіфської держави, синам царя Таргітая, Ліпоксаю, Арпоксаю і Колоксаю впали з неба золоті предмети:  келих, рало з ярмом і бойова сокира. Ліпоксаю і Арпоксаю золото не далося, палаючи пекучим вогнем, а от молодщий Колоксай спокійно його взяв і відніс усі предмети до свого дому. Після цього, старші брати визнали його верховним царем.

Грузинський Закон про люстрацію "Хартія Свободи"

У травні 2011 року Грузинський парламент одностайно прийняв проект закону про люстрацію, запропоновану депутатом представником опозиції Гії Тортладзе. Закон отримав назву "Хартія Свободи" 

Цей Закон визначає законні підстави проведення люстрації громадян Грузії, насамперед чиновників і посадових осіб, через їхню приналежність до силових структур колишнього Радянського Союзу та номенклатури КПРС. 

Після прийняття цього документу Грузія стала ще однією країною Східної Європи, яка провела радикальне очищення і декомунізацію державного апарату і силових структур, а також, рішучу економічну реформу.

Політкоректність гірше ленінізму

Володимир Буковський

Толерастія проти Європи

Цей виступ Володимира Буковського, письменника і дисидента (це про нього була частівка "обміняли хулігана На Луїса Корвалана"), який нині живе у Великобританії,  викликав бурхливий скандал в Європі. Свій виступ він присвятив критиці ідеології "політкоректності" (наш еквівалент толерантності) і виголосив її під час зустрічі з болгарськими читачами.

Події, 20-річчя яких ми наголошуємо - крах і розпад Радянського Союзу - нас, дисидентів, не здивували. Але потім сталося щось дивне.

Після Другої світової війни і краху нацизму весь політичний спектр у світі змістився вліво. Це зрозуміло: фашизм і нацизм ототожнюють з правими ідеологіями (насправді ототожнюють абсолютно несправедливо, але це вже інша тема). Впав комунізм - і, здавалося б, політичні настрої мали б зміститися вправо. Але нічого подібного не сталося. У 1992, 1993, 1994 роках до влади в Європі приходять ліві ... Розпад соціалістичного блоку збігся з появою на Заході нових утопічних ідеологій.

Бандерівська столиця. Мирослав Симчич

Бандерівською столицею звали містечко Космач. Грізні орли УПА вилітали з того гнізда героїв на горе і Кару загарбникам Українських земель. Багато легенд пов'язано з цією цитаделю Волі і Свободи. Одна з них страшний для ворогів Вітчизни - сотник Березівської сотні Кривоніс, справжнє ім'я Мирослав Симчич. Людина-легенда, яка звела з добірними частинами НКВД більш як 50 боїв і жодного з них не програла. Живе й нині той велет, хоч і постарілий тілом, але все такий же молодий душею, як і 60 років тому, коли громив всю оту загарбницьку наволоч у героїчній і безнадійній війні за Свободу України, коли потім поніверявся по совіцьких концтаборах і вузилищах. Партіот з нескоренних духом, Українець, який через усе життя проніс непоборну віру у перемогу свого народу у здобуття ним волі.
Слава Сивому Орлові!!!
Слава Україні, яка народжує таких синів!!!
Навіки віків Слава!!!