Ярема Галайда
15-16 серпня 1649 року неподалік міста Зборів, на берегах річки Стрипа, відбулася битва між об'єднаними військами козаків під проводом Богдана Хмельницького і кримських татар Іслама Гірея ІІІ з польським коронним військом під керівництвом короля Яна ІІ Казиміра. Битва ця стала черговою перемогою українського гетьмана та ряд обставин не дозволив йому розгромити ворога остаточно і скористатися результатами перемоги у повному обсязі.
Скориставшись тим, що татарські війська, після кампанії 1648 року, повернулися до Криму на відпочинок, а козацькі були виснажені минулорчними походами, польські війська, порушивши перемир'я, почали наступ на Україну. З Литви рушили на Київ війська під командуванням Януша Радзивіла, а з Любліна через Волинь мало рухатися коронне військо під командуванням самого короля, метою яких були головні сили Хмельницького.
Проти Радзивіла Хмельницький відрядив сильний загін полковника Кричевського, а проти коронних військ виступив сам.
Зарозумілий та амбітний Ярема Вишневецький, який сам претендував на роль головного полководця Речі Посполитої, недооцінивши сил противника, вирішив напасти на козацьке військо самостійно ще до того, як коронне військо виступило з Любліна та зазнав тяжкої поразки під Збаражем. Залишки його "дивізії" опинилися в облозі в укріпленому Збаражі.
Дізнавшись про скрутне становище Вишневецького, Ян Казимір з 30000 військом був змушений негайно виступити йому на допомогу. Та поки коронне військо дісталося з Любліна до України з Криму, на допомогу Богдану Хмельницькому прибуло 30000 татарське військо на чолі з Ісламом Гіреєм та Тугай-беєм.
Хмельницький, залишивши частину війська для блокування поляків у Збаражі, рушив на зустріч коронному війську. Зустрілися супротивники на березі річки Стрип неподалік міста Зборів. Скориставшись тим, що у польському війську була слаба дисципліна, 15 серпня 1649 року козаки несподівано атакували його під час переправи через річку і завдали полякам важких втрат і якби не мужність німецької піхоти розгромили б їх. з цієї атаки і почалася Зборівська битва.
Поляки та німці намагалися закріпитися у вигині Стрипа і почали зводити украплений табір. Та козацька артилерія наводила страх і паніку на шляхту, яка поводилася ганебно. Король особисто виганяв наляканих шляхтичів з під возів, під якими вони ховалися від влучного обстрілу козаків.
16 серпня козаки та татари взяли штурмом польський табір. Становище знову врятували німці, які сильною контратакою зуміли зупинити наступ союзників та було ясно, що битву поляками програно і їх повний розгром - лише питання досить короткого часу. В цих умовах Ян Казимір запропонував сепаратний мир Іслам Гірею і той зрадив свого союзника, боючись, що козаки занадто посиляться здолавши Польщу і зможуть повернути всі свої сили вже проти татар.
Не маючи змоги одночасно воювати проти поляків і кримчаків, Хмельницький змушений був відпустити вже майже знищене коронне польське військо та обложені у Збаражі сили Вишневецького і підписати 18 серпня 1649 року Декларацію Його королівської милості Запорізькому війську на дані пункти відому в історії, як Зборівський мир.
Умовами цієї мирної угоди залишилися невдоволеними обидві сторони. Польська шляхта та духовенство втрачали величезну частку свого впливу в Україні, а козаки, цілком слушно вважали, що втратили можливість розгромити ворога та остаточно визволитись з під гніту Речі Посполитої, величезне козацьке військо мало бути розпущеним і зменшитись 40000 реєстровців. Всі ж, хто не потрапив до реєстру мали знову йти у панську неволю. Звісно, що такі умови лише провокували продовження війни.
Під Зборовом вперше проявилась ненадійність та зрадливість кримських татар, яка ще не раз гірко та криваво проявиться у змаганнях українців з поляками. Саме завдяки зраді кримчаків визвольна війна не закінчилася перемогою козаків ще у 1649 році.
