І ось ми йдем у бою життєвому -
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Гімн УПА

вівторок, 10 березня 2015 р.

Хто провокує Майдан 3.0

Знаєте, мене смішить, коли Новая власть, яка сама прийшла до корита на хвилі Майдану, та її недолугі симпатики, кричать перелякано про жахіття Майдану 3.0. Коли лякають нас загрозою кацапської інтервенції (наче вона не відбувається вже зараз)... Коли закликають не провокувати агресора, не розхитувати ситуацію, не відлякувати інвесторів, не... не... не...не... Бо саме до цього, наче б то, приведе Майдан 3.0
Який же страх у цих "революціонерів" перед Революцією!!!  

Я от не закликаю до Майдану 3.0... А навіщо?


Як на мене, то Новая власть сама досить успішно провокує людей на активні антиурядові виступи своєю тупістю, неспроможністю управляти країною, боягузством перед лицем ворога, постійною, шитою білими нитками, брехнею...

неділя, 21 вересня 2014 р.

Заява кандидата в народні депутати по 37-му виборчому округу Писаревського Олександра



     
Українці у тяжкій, кривавій боротьбі здобули собі історичне право мати гідну їх владу, вільну від здирників, соціальних паразитів і безбатченків. Правий Сектор від самого моменту свого заснування завжди обстоював це священне право Українського Народу. Ми вважаємо, що влада має бути очищена від безвідповідальних, зажерливих і наскрізь прогнилих користолюбців, які своєю гнилістю роками заражали все українське суспільство в загалі і Державний апарат зокрема. Нині ці перевертні намагаються, змінивши партійні прапори, зберегти свої гадючі кубла в органах влади, яку намагається оновити наш героїчний народ.
       На жаль, новообраний Президент, через свою слабкодухість і довірливість мало звертає уваги на своє оточення, яке останнім часом заполонили приховані зрадники, українофоби і представники злочинного режиму Януковича. Поблажливість і слабкість Президента загрожують руйнуванням здобутків Революції Гідності, як початкового етапу Національної Української  Революції. Це викликає розчарування діями Президента в середовищі українців.

понеділок, 2 червня 2014 р.

Священна війна української нації



Доба, яку ми звикли називати Першими визвольними змаганнями, потребує сьогодні нового історичного прочитання. Багато хто звик говорити про ті криваві роки переважно в сумних інтонаціях переможених і принижених. Нам часто нав’язують народницький (або ж "націонал-демократичний”) варіант української історії, де вся наша історія описується як серія постійних поразок, а мазохізм намагаються представити як основу нашого національного характеру.
Така убога теорія призводить до того, що все героїчне та войовниче свідомо з української історії прибирається, натомість поразки смакуються і перетворюються на "опорні точки” нашої історії.

середа, 23 квітня 2014 р.

Nаціоналізм чи Аполітизм


За матеріалами ресурсу «Правая Одесса»

Чому останнім часом аполітизм став мало не ідейною течією, наприклад, серед футбольних фанатів? Спробуємо розібратись у цих питаннях і дати на них відповідь. Подаємо значення терміну, використовуючи тлумачний словник Ушакова.
Аполітизм – (з грецької "а" заперечення і politikos – державний, громадський). Відхилення від прийняття участі в політичному житті, часто з метою приховати свої політичні переконання. Виходячи з визначення можна зробити досить простий висновок, що аполітизм – не стільки байдуже ставлення до політичного, державного життя та спроба уникнути прямої участі у даних процесах, скільки приховати свої справжні політичні переконання. З першими питаннями ми розібрались, але постають нові питання. Хто намагається приховати свої справжні політичні погляди, що насправді під ширмою аполітизму приховують його прихильники? Хто вони? Та головне – навіщо впроваджують аполітизм в одеському фанатському русі серед, як правило, молодих та зовсім незрілих людей?

Національна революція та ігри в (анти)фашизм


Ігор Загребельний

Революційні події в Україні, а також подальша агресія Росії підняли досить цікаве питання – питання про місце поняття «фашизм» у суспільному дискурсі України та пострадянських теренів загалом.
Перш за все, загострення суспільно-політичної ситуації в країні продемонструвало, що в нас ще досі надзвичайно сильною є антифашистська міфологія, згідно з якою поняття «фашизм» не відсилає нас до історичного явища фашизму, позначаючи, натомість, просто те, з чим незгідна людина, котра це поняття вживає. Цілком природно, що до апеляції до поняття «фашизм» передусім вдався антиукраїнський табір протистояння. Виходячи з українофобських, промосковських і пострадянських (або ж і комуно-реваншистських) позицій цього табору, «фашистом» є не лише дієвий представник націоналістичного руху, але й пересічний носій українськості незалежно від ідейних переконань. В цій системі координат «фашистами» можуть бути націонал-демократи, ліберально налаштовані студенти, русифіковані громадяни України, котрі, незалежно від національності, люблять свою Батьківщину.

Місцеве самоврядування в Україні: шлях до створення


Павло Левчук

Переживання себе як частини нації, починається із розуміння місцевості в якій ми живемо, будь то місто чи містечко, чи й того менше. Проте саме тут ми реалізовуємо себе. Однак чи можемо ми гармонійно розвиватись у спільноті, що не має дійсно незалежного місцевого самоврядування? Відтак дана стаття присвячена розгляду формування та розвитку українських міст.

Для початку, що ми розуміємо під місцевим самоврядуванням? Як на мене не має значення чи то це звична для нас система місцевих рад та міських голів, чи то, це було б традиційне народне віче. Головна ознака – це самостійність, дійсна самоврядність. Це здатність розпоряджатися усіма ресурсами території та нести самостійну відповідальність за її розвиток.

вівторок, 8 квітня 2014 р.

Конституція Третього Гетьманату

Конституційні Збори України іменем Української нації, здійснюючи виключне право громадян України встановлювати конституційний лад в нашій державі, спираючись на предковічний досвід попередніх поколінь, прагнучи становити на землі України справедливий та ефективний устрій всього суспільства та його державних органів,  для щастя теперішнього і майбутніх поколінь Українського народу, приймаємо цю Конституцію, як Головний Закон України.