І ось ми йдем у бою життєвому -
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Гімн УПА

понеділок, 9 квітня 2012 р.

Слов'янський Новий Рік у Січеславі.


Відійшов у минуле березень 2012 року. Холодний і похмурий, але по весінньому очікуваний і веселий. У кожного в пам'яті він залишився і позначився по різному. Але одна подія, гадаю, відклалась в пам'яті у кожного, хто її відвідав назавжди. Хоча більшість з них, скоріш за все, навіть не усвідомила, поки що, всієї її значущості для України і всього слов'янського світу взагалі. Всю велич і значення цієї події ми усвідомимо остаточно тільки через роки. Бо все велике найкраще видне здалеку.
Справа в тому, що цього року в Січеславі, вперше за сотні років була відроджена тисячолітня традиція наших дохристиянських предків - святкування Слов'янського Нового Року від Створення Світу у Зоряному Храмі 7521 рік тому.
Автором ідеї святкування Слов'янського Нового Року став справжній місіонер українства у Січеславі, відроджувач народних традицій, дослідник і філософ, меценат і просто українець Юрій Якуба. Його ідею підхопила і підтримала місцева культурницька агенція Арт-Вертеп на чолі зі співаком, бізнесменом Тимофієм Хом'яком  і громадська організація Громадський актив Дніпропетровська «Град», якою керує відомий у Дніпропетровську громадський і політичний діяч Андрій Денисенко.

Одразу було заявлено, що свято не має релігійного і політичного змісту. Це чисто етнографічний і культурницький захід, покликаний нагадати українцям про їхнє коріння і традиції предків.
Свято почалося з самого ранку. На пляжі Монастирського острова була встановлена сцена а неподалік від неї розпалений Священний вогонь. На доріжках парку ім. Шевченка розташувались зі своїм скарбом різноманітні торгівці та майстри з багатьох міст України. Тут тобі ковалі з Полтави, які карбували пам’ятні монети, і гончарі з Харкова зі своїми глечиками, мисками, полумисками, кухлями, глечиками, і місцеві крамарі з різноманітним товаром.
Зі сцени аж до вечора лунала музика, яку виконували один за одним кобзарі і кощунними, гурти «Теярем», «Вертеп», «Тінь Сонця».
В цей же час біля Священного вогню волхви з рідновірських громад разом проводили обряд Зустрічі Новонародженого Сонця, приносили жертви, будили землю. Дівчата водили хороводи і затягували до них хлопців. Всю обрядову частину реконструювали місцеві громади рідновірів, які об'єдналися заради такої великої мети у Слов’яно -арійську Раду Січеславського Краю під керівництвом Зв’язкового Ради Аріслава (Олексія Пастернака).

На пляжі влаштували заплив любителі зимового плавання з Євпаторії, Севастополя, Січеслава.

До всіх присутніх зверталися з побажаннями щастя і добробуту у Новому Році організатори і учасники святкування Юрій Якуба, Андрій Денисенко, Вікторія Шилова, Представники і голови рідновірських громад Запоріжжя, Січеслава, Харкова, Полтави
Нового поштовху святкування здобуло, коли на пляж прибули козаки і бійці бойового гопака. Вони виступили з показовими вправами зі зброєю і голіруч. Потім влаштували козацькі розваги: перетягували канат, гралися у «козачка» - билися верхи один на одному, намагаючись повалити ворожого «наїзника» на землю. Веселощі лились через край.
«Це свято, вірю, стане лише початком великого руху відродження наших давніх традицій, які колись, у сиву давнину, залишили нам у спадщину наші предки. Ми и маємо зберегти їх для наших нащадків, так само, як наші діди-прадіди зберігали їх для нас. Це святкування має стати знаковим не тільки для України, але й для всього слов'янського світу. Ми маємо намір популяризувати святкування Слов'янського Нового Року і за межами нашої країни. Саме з України почнеться нова хвиля слов'янського ренесансу, як колись саме з України почалася історія слов'янських народів. Ми є центром арійського світу і тому на нас, українцях, лежить відповідальність за початок нової епохи в історії людства, епоха ця починається саме цього річ. Вітаймо її!!!», - зазначив координатор ГРАДу Андрій Денисенко.
Пояснюючи процес виникнення ідеї святкування 7521 року Юрій Якуба розповів: «Очевидно, що кожна людина знає день свого народження і свій вік.  Це звичайне знання дає можливість вірно самоусвідомлювати себе і планувати майбутнє.

Так само й для кожної нації важливо знати свій історичний вік.

Нажаль, українці, разом з іншими слав’янськими народами триста років тому втратили своє традиційне літочислення, котре вони називали «Від створення світу у Зоряному храмі».

312 років тому, коли тривав 7208 рік, указом царя Петра І було скасовано традиційне літочислення «Від створення світу» і замінено на «роковини від дня народження Ісуса Христа». Наступаючий 7209 рік, був об’явлений 1700 роком. Крім того, цим указом Петро І, наказав, щоб Новий Рік святкували 1 січня. Тільки в церковних книгах дозволялось поряд з новою датою писати традиційну. Такий порядок сумісного датування зберігався в Україні та Росії а ж до початку ХХ століття.

В країнах, що знаходяться в західній частині Європи, схожі події відбулись на 150 років раніш.

Тим самим, було значно спотворено хронологічну традицію, європейським націям перервали їх історичну пам'ять, що стало підґрунтям, для різноманітних фальсифікацій, і відвертих провокацій, котрі привели до химерних наслідків у самоусвідомленні народів європейського континенту.

Але в глибинах народної пам’яті й досі живе спогад про те, що по справжньому Новий Рік розпочинається весною, на початку нового аграрного циклу, тому й досі колядники у день Нового Року співають:
«Щедрик, щедрик, щедрівочка,
прилетіла ластівочка».

Звичайно, що 1 січня ластівки, ще дуже далеко від України, а слова: - «Сію, вію, посіваю з Новим Роком поздоровляю», очевидно підказують, що прийшов час розпочинати весняно-польові роботи.

Цей день наші предки, називали Великим Днем (Великдень), бо він як інші колодарні свята відзначався за астрономічними циклами Сонця, а саме, на весняне рівнодення, коли тривалість дня починала перевищувати тривалість ночі. Такий порядок існував на протязі тисячоліть, він глибоко закарбувався в генетичній пам’яті людей і повністю відповідає природним циклам життєдіяльності.

В Дніпропетровському історичному музеї імені Яворницького експонується,  напевно, найдавніший календар котрому, за оцінками фахівців більше 6 тисяч років, і практично вся територія України сповнена археологічними знахідками Трипільської Культури, котрі вказують на найпершу в світі аграрну цивілізацію, що за своїм віком збігається з часом традиційного літочислення «Від Створення Світу у Зоряному Храмі».

Тому, повернення традиційного святкування Нового Року у перший вихідний день після 22 березня, та відновлення народної пам’яті традиційного літочислення є справою, що йде на користь збагачення духовного життя українського та інших слов’янських народів.           

Слов’яни, з Новим 7521 роком Вас! До зустрічі на Монастирському острові в місті Січеслав 22 березня 7522 (2013) року»
Фотозвіт можна переглянути на сайті "Арт Вертепу"
Частина перша
Частина друга
Частина третя