Відійшов у минуле березень 2012 року. Холодний і похмурий, але по весінньому очікуваний і веселий. У кожного в пам'яті він залишився і позначився по різному. Але одна подія, гадаю, відклалась в пам'яті у кожного, хто її відвідав назавжди. Хоча більшість з них, скоріш за все, навіть не усвідомила, поки що, всієї її значущості для України і всього слов'янського світу взагалі. Всю велич і значення цієї події ми усвідомимо остаточно тільки через роки. Бо все велике найкраще видне здалеку.
Справа в тому, що цього року в Січеславі, вперше за сотні років була відроджена тисячолітня традиція наших дохристиянських предків - святкування Слов'янського Нового Року від Створення Світу у Зоряному Храмі 7521 рік тому.
Автором ідеї святкування Слов'янського Нового Року став справжній місіонер українства у Січеславі, відроджувач народних традицій, дослідник і філософ, меценат і просто українець Юрій Якуба. Його ідею підхопила і підтримала місцева культурницька агенція Арт-Вертеп на чолі зі співаком, бізнесменом Тимофієм Хом'яком і громадська організація Громадський актив Дніпропетровська «Град», якою керує відомий у Дніпропетровську громадський і політичний діяч Андрій Денисенко.
Одразу було заявлено, що свято не має релігійного і політичного змісту. Це чисто етнографічний і культурницький захід, покликаний нагадати українцям про їхнє коріння і традиції предків.
Свято почалося з самого ранку. На пляжі Монастирського острова була встановлена сцена а неподалік від неї розпалений Священний вогонь. На доріжках парку ім. Шевченка розташувались зі своїм скарбом різноманітні торгівці та майстри з багатьох міст України. Тут тобі ковалі з Полтави, які карбували пам’ятні монети, і гончарі з Харкова зі своїми глечиками, мисками, полумисками, кухлями, глечиками, і місцеві крамарі з різноманітним товаром.
Зі сцени аж до вечора лунала музика, яку виконували один за одним кобзарі і кощунними, гурти «Теярем», «Вертеп», «Тінь Сонця».
В цей же час біля Священного вогню волхви з рідновірських громад разом проводили обряд Зустрічі Новонародженого Сонця, приносили жертви, будили землю. Дівчата водили хороводи і затягували до них хлопців. Всю обрядову частину реконструювали місцеві громади рідновірів, які об'єдналися заради такої великої мети у Слов’яно -арійську Раду Січеславського Краю під керівництвом Зв’язкового Ради Аріслава (Олексія Пастернака).
На пляжі влаштували заплив любителі зимового плавання з Євпаторії, Севастополя, Січеслава.
До всіх присутніх зверталися з побажаннями щастя і добробуту у Новому Році організатори і учасники святкування Юрій Якуба, Андрій Денисенко, Вікторія Шилова, Представники і голови рідновірських громад Запоріжжя, Січеслава, Харкова, Полтави
Нового поштовху святкування здобуло, коли на пляж прибули козаки і бійці бойового гопака. Вони виступили з показовими вправами зі зброєю і голіруч. Потім влаштували козацькі розваги: перетягували канат, гралися у «козачка» - билися верхи один на одному, намагаючись повалити ворожого «наїзника» на землю. Веселощі лились через край.
«Це свято, вірю, стане лише початком великого руху відродження наших давніх традицій, які колись, у сиву давнину, залишили нам у спадщину наші предки. Ми и маємо зберегти їх для наших нащадків, так само, як наші діди-прадіди зберігали їх для нас. Це святкування має стати знаковим не тільки для України, але й для всього слов'янського світу. Ми маємо намір популяризувати святкування Слов'янського Нового Року і за межами нашої країни. Саме з України почнеться нова хвиля слов'янського ренесансу, як колись саме з України почалася історія слов'янських народів. Ми є центром арійського світу і тому на нас, українцях, лежить відповідальність за початок нової епохи в історії людства, епоха ця починається саме цього річ. Вітаймо її!!!», - зазначив координатор ГРАДу Андрій Денисенко.
Пояснюючи процес виникнення ідеї святкування 7521 року Юрій Якуба розповів: «Очевидно, що кожна людина знає день свого народження і свій вік. Це звичайне знання дає можливість вірно самоусвідомлювати себе і планувати майбутнє.
Так само й для кожної нації важливо знати свій історичний вік.
Нажаль, українці, разом з іншими слав’янськими народами триста років тому втратили своє традиційне літочислення, котре вони називали «Від створення світу у Зоряному храмі».
312 років тому, коли тривав 7208 рік, указом царя Петра І було скасовано традиційне літочислення «Від створення світу» і замінено на «роковини від дня народження Ісуса Христа». Наступаючий 7209 рік, був об’явлений 1700 роком. Крім того, цим указом Петро І, наказав, щоб Новий Рік святкували 1 січня. Тільки в церковних книгах дозволялось поряд з новою датою писати традиційну. Такий порядок сумісного датування зберігався в Україні та Росії а ж до початку ХХ століття.
В країнах, що знаходяться в західній частині Європи, схожі події відбулись на 150 років раніш.
Тим самим, було значно спотворено хронологічну традицію, європейським націям перервали їх історичну пам'ять, що стало підґрунтям, для різноманітних фальсифікацій, і відвертих провокацій, котрі привели до химерних наслідків у самоусвідомленні народів європейського континенту.
Але в глибинах народної пам’яті й досі живе спогад про те, що по справжньому Новий Рік розпочинається весною, на початку нового аграрного циклу, тому й досі колядники у день Нового Року співають:
«Щедрик, щедрик, щедрівочка,
прилетіла ластівочка».
Звичайно, що 1 січня ластівки, ще дуже далеко від України, а слова: - «Сію, вію, посіваю з Новим Роком поздоровляю», очевидно підказують, що прийшов час розпочинати весняно-польові роботи.
Цей день наші предки, називали Великим Днем (Великдень), бо він як інші колодарні свята відзначався за астрономічними циклами Сонця, а саме, на весняне рівнодення, коли тривалість дня починала перевищувати тривалість ночі. Такий порядок існував на протязі тисячоліть, він глибоко закарбувався в генетичній пам’яті людей і повністю відповідає природним циклам життєдіяльності.
В Дніпропетровському історичному музеї імені Яворницького експонується, напевно, найдавніший календар котрому, за оцінками фахівців більше 6 тисяч років, і практично вся територія України сповнена археологічними знахідками Трипільської Культури, котрі вказують на найпершу в світі аграрну цивілізацію, що за своїм віком збігається з часом традиційного літочислення «Від Створення Світу у Зоряному Храмі».
Тому, повернення традиційного святкування Нового Року у перший вихідний день після 22 березня, та відновлення народної пам’яті традиційного літочислення є справою, що йде на користь збагачення духовного життя українського та інших слов’янських народів.
Слов’яни, з Новим 7521 роком Вас! До зустрічі на Монастирському острові в місті Січеслав 22 березня 7522 (2013) року»
Фотозвіт можна переглянути на сайті "Арт Вертепу"
Частина перша
Частина друга
Частина третя
Фотозвіт можна переглянути на сайті "Арт Вертепу"
Частина перша
Частина друга
Частина третя
